МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ,

РОБОЧИЙ ПЛАН КУРСУ,

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Харків НТУ “ХПІ” 2002

В С Т У П

ВИВЧАТИ ІСТОРІЮ – ПІЗНАВАТИ МИНУЛЕ, РОЗУМІТИ СЬОГОДЕННЯ, ПЕРЕДБАЧАТИ МАЙБУТНЄ

У добу переходу від тоталітаризму до демократії відбуваються суттєві зміни в усіх сферах життя суспільства. Починаються ці зміни й у свідомості кожної особи, всього загалу, що знаходить свій прояв у критичному аналізі пройденого шляху, в глибокому осмисленні уроків історії. Чим більше демократизується суспільство, тим глибше будуть входити в усі сфери життя демократичні інституції, тим гостріше буде стояти питання про необхідність об’єктивних наукових знань про людину, суспільство, націю та її історію, а через історію нашої нації й історію всього людства.

Лише за цієї умови можна буде справедливо оцінити створення демократичної, соціальної, правової держави, що закріплено в Конституції України, прийнятої Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Перед українським суспільством в цілому, перед органами державної влади, зокрема, стоїть завдання не поховати демократичні ідеали в масовій свідомості, а зробити реальні, практичні кроки в напрямку до їхнього втілення в життя всього загалу.

У цих умовах об’єктивно посилюється в суспільстві потреба глибокого вивчення історії України, а також інших історичних дисциплін. Це вивчення зумовлене також і необхідністю формування національної самосвідомості, усвідомлення громадянами України, незалежно від їх етнічного походження, своєї причетності до минулого, сьогодення та майбутнього своєї Батьківщини. Без глибокого знання минулого неможливе формування активної громадянської позиції, розуміння відповідальності кожної особи за все суспільство і відповідальність держави за кожну особу. Без цього неможливе формування громадянського суспільства.

Необхідність глибокого вивчення історичних дисциплін викликана й тим, що без знання минулого неможливо бачити перспективи, передбачити майбутнє. Невипадково древні вавілоняни визначили минуле як “майбутнє”. І мабуть в цьому є глибокий історичний зміст. Розрив з минулим завжди загрожує для народів непередбачуваними наслідками. Народ, що не знає свого минулого, не має й свого майбутнього.

Минулим не можна командувати. Воно визнає лише одну форму взаємовідносин: з ним необхідно рахуватись, приймати й розуміти його таким, яким воно було, незалежно від того, подобається це комусь чи ні.

Не зрозумівши історичних коренів взаємних симпатій чи антипатій, взаємозв’язку чи суперечностей інтересів різних суспільних груп, станів, народів, держав, не виявивши сутності основних тенденцій суспільного розвитку, неможливо зрозуміти минуле й раціонально перебудувати сучасне заради майбутнього.

Знання історії, вивчення її є важливою соціальною потребою. Історичне пізнання виконує в суспільстві інтелектуально-пізнавальну, світоглядну та практично-політичну функції. У цьому зв’язку підвищується роль вивчення історії в рішенні завдань формування самосвідомості майбутньої національної інтелектуальної еліти.

Що ж означає вивчення історії?

По-перше, виявлення історичних тенденцій, закономірностей та законів розвитку суспільства, всього людства. Причому виключно важливо знати не лише ці тенденції, але й діяльність держав, суспільних станів, політичних рухів та партій, історичних осіб відповідно до вимог цих тенденцій, тобто вивчення ролі та впливу суб’єктивних та об’єктивних чинників. Визнання цих засад диктує нагальну необхідність аналізу не лише того, що було, але й для пошуку відповіді на питання: “Чому вийшло так, а не інакше?”.

По-друге, вивчення історії означає глибокий аналіз альтернативних варіантів розвитку суспільства як у минулому, так і в сьогоденні.

Вивчення альтернатив розвитку надає можливість побачити, що реалізований варіант розвитку залежить від сили, здібності до самооновлення. Нездійснена альтернатива, тобто те, що не було реалізовано, об’єктивно може впливати на здійснений варіант.

Потрібно зрозуміти, що це здійснення можливе лише за умови урахування того, що могло б бути реалізованим і з якої причини воно не відбулося. Альтернативність, багатоваріантність розвитку завжди зростає в складні періоди історії: кризи економічної чи політичної, революцій, війн тощо. В інші періоди також відчувається тиск традицій переломних періодів суспільного розвитку. Все це необхідно враховувати при вивченні історії.

Розуміння ролі суб’єктивного чинника – того, що розвиток залежить від ролі окремих суспільних станів, рухів чи політичних лідерів, призводить до розуміння багатоваріантності типів історичного розвитку (за вертикаллю до вершини прогресу, назад до регресу, циклічний – за колом, до застою тощо), а не лише єдиного типу: “вперед до прогресу”. Якщо в загальноісторичному розвитку це тенденція (“вперед до прогресу”) переважає, то в межах регіональних історичних реалій, в часових межах, та в окремих ситуаціях існують й інші типи історичних зрушень.

По-третє, вивчення історії також означає розгляд будь-якої події, явища, діяльності окремих рухів, партій, соціальних груп, історичних осіб як прогресу, а не становища спокою, застою, тобто в постійному й невпинному розвитку. З погляду на те, що історичний розвиток є досить неоднозначним процесом, складним, суперечливим, багатокольоровим, важливо навчитись розглядати факти, явища, події в єдності, у взаємозв’язку.

По-четверте, вивчення історії неможливо без співставлення процесів, що відбуваються в суспільстві в цілому, в окремих регіонах, через їх аналіз та взаємозв’язок із загальносвітовими тенденціями. Роль взаємопов’язаних, загальносвітових (загальнолюдських) та національних й регіональних політичних процесів виконують закономірні історичні тенденції. Проекція цих тенденцій на національну й регіональну проблематику і дає єдність загального (загальносвітового, загальнолюдського), особливого (національного) й одиничного (регіонального), але й є внутрішньою сутністю історичних процесів та подій.

По-п’яте, вивчення історії нинішнім поколінням означає подолання старого, комуністичного трактування історичного процесу, догматичного за своєю сутністю – як історії ідей, а не минулого людей, націй, людства.

Для всієї світової історіографії писати історію означало вивчення людської драми (драм), що стала історією. Для сталінсько-сусловських істориків (радянської історіографії) важливо було показати розвиток ідей, часто ілюзорних, наприклад, про зростання керівної ролі комуністичної партії, чи міфологеми про “єдиний радянський народ”, що опирались не на наукові факти, а на ідеологічні гасла та штампи, а дійсну історію людства – людські драми - подалі заховати в спецсховища. Тому потрібно переосмислити всю історію, здійснити її деідеологізацію, необхідно провести переоцінку цінностей, на перший план повинні вийти загальнолюдські цінності, права людини, власні національні інтереси українського народу та розуміння їх відмінності від інтересів інших країн.

Тому проведення об’єктивного аналізу дійсності з усіма її “плюсами” й “мінусами” означає рішучу відмову від застарілих догм та стереотипів минулого, від гіпертрофованих ідеологічних підходів.

Таким чином, предметом історії є вивчення провідних політичних, соціально-економічних та духовних тенденцій, їх прояв через інтереси та дії суспільних груп, націй, держав, політичних рухів, партій, їх лідерів, тобто вивчення суспільства як результату діяльності людей. Інакше кажучи, предмет історії це те, що як спадковість, як безкінечний процес, як вічний закон, одночасно постійний і постійно оновлюваний. Вивчаючи предків – пізнаємо самих себе.

Основна форма вивчення історії, особливо для студентів-заочників, - самостійна робота з рекомендованою літературою з історії України відповідно до програми курсу.

Самостійна робота з історичною науковою літературою та джерелами вимагає систематичності, наполегливості, копіткого критичного осмислення всього прочитаного й власної творчості.

Курс “Історії України” спрямований на те, щоб дати студентам-заочникам глибоку історичну підготовку, підвищити їх загальну і політичну культуру, допомогти майбутнім спеціалістам розуміти швидкоплинні процеси сучасного суспільного життя.

Програма курсу передбачає вивчення у першу чергу суспільно-політичної історії українського народу, а тому основою її періодизації є суспільно-політична, державницька проблематика. Такий поділ української історії відповідає і глибоким соціально-економічним змінам у розвитку українського суспільства. Особливістю програми курсу для заочного навчання є те, що значна увага приділяється розгляду проблем становлення української держави. Саме при вивченні історії України яскраво виявляються ідеї загальнолюдських цінностей і гуманізму. Саме на цих засадах і творив народ України свою державу.

Загальний тематичний план курсу “Історія України” (соціально-політичні аспекти) наведено у таблиці 1, а для заочників у таблиці 2.

Таблиця 1. РОБОЧИЙ ПЛАН КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ” ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Номер навчального тижня	Номер теми	Зміст матеріалу ( назва теми лекції, семінару, інших видів занять )	Форми занять (кількість годин)
			Лекції	Семінари		Модульний контроль	Конференції	Загалом
1	2	3	4	5	6		7	8
1-2 1 1 2	І	Вступ. Зародження цивілізації на території України. Київська Русь Лекція. Вступ до курсу. Київська Русь Семінар 1 . Вступ до курсу. Методика роботи студентів щодо вивчення курсу “Історія України” Семінар 2. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу	2	2 2
			2	4				6
1	2	3	4	5		6	7	8
2-3 2 3	ІІ	Литовсько-польський період україн-ської історії Лекція. Українські землі у складі Литви та Польщі Семінар. Литовсько-польська доба української історії	2	2
			2	2				4
3-5 3 4 4	ІІІ	Українське національне відродження. Створення козацької держави Лекція 1. Українська національна революція (1648 -1676 рр.) Лекція 2. Українська козацька держава в другій половині XVII -XVIII ст. Семінар 1. Визвольна війна україн-ського народу середини XVII ст.	2 2	2
5		Семінар 2. Україна в другій половині XVII -XVIIІ ст. Гетьманщина		2
			4	4				8
5-6 5 6	ІV	Україна в ХІХ столітті Лекція. Соціально-економічний розвиток та суспільно-політичне життя в українських землях у ХІХ ст. Семінар. Українські землі під владою Російської та Австро-Угорської імперій (кінець XVIII -XIX ст.)	2	2
			2	2				4
6-7 6 7	V	Україна на початку ХХ століття (1900-1917 рр.) Лекція. Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток українських земель на початку ХХ століття Семінар. Україна в роки демократичної революції 1905 -1907 років та Першої світової війни	2	2
			2 2	2				4
1	2	3	4	5		6	7	8
7-9 7 8 8,10	VI	Україна в період національно-деморатичної революції та гро-мадянської війни (1917-1920 рр.) Лекція 1. Боротьба за національне відродження державності України (1917- 1918 рр.) Лекція 2. Громадянська війна в Україні (1918-1920 рр.) Семінар. Боротьба за національне відродження державності України (1917- 1920 рр.)	2 2	4
			4	4				8
9		Модульний контроль				2
10-12 10 11 11 12	VII	Україна в міжвоєнний період (1921- 1939 рр.) Лекція 1. УСРР в умовах нової економічної політики Лекція 2.Соціально-економічне, полі-тичне та духовне життя в Українській РСР (1929 -1938 рр.) Семінар 1. Україна в 20-ті роки Семінар 2. Українська РСР в умовах утвердждення тоталітарного ладу (1929 -1938 рр.)	2 2	2 2
			4	4				8
12-13 12 13	VIІІ	Україна під час Другої світової війни Лекція. Україна в роки Другої світової війни (1939 -1945 рр.) Семінар. Україна в роки Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 рр.	2	2
			2	2				4
13-14 13	ІХ	Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 60-х рр. Лекція. Україна в період відбудови і розвитку народного господарства (1945-середина 60-х рр.)	2
1	2	3	4	5		6	7	8
14		Семінар. Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток України в другій половині 40-х – середині 60-х рр.		2
			2	2				4
14-15 14 15	Х	УРСР в умовах наростання кризи тоталітарного ладу. Перебудовчі процеси в Україні Лекція. Соціально-економічні процеси та політичне становище в УРСР у середині 60-х – першій половині 80-х рр. Перебудова і її наслідки для України Семінар. Україна в другій половині 60-х – на початку 90-х рр.	2	2
			2	2				4
15-16 15 16		Україна на шляху незалежності Лекція. Розбудова незалежності Української держави: тенденції розвитку, проблеми Семінар. Україна на шляху оновлення і незалежності	2	2
			2	2				4
16		Підсумкова студентська конференція					2	2
17		Заліковий тиждень. Модульний контроль
		У ПІДСУМКУ	28	30			2	60

Таблиця 2. РОБОЧИЙ ПЛАН

КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ” ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНИКІВ (АУДИТОРНІ

ЗАНЯТТЯ)

№ п/п	Назва теми і форма роботи	Кількість годин
1 2 3 4 5	І. Установча сесія (січень) Вступна лекція: Методика роботи студентів-заочників над вивченням курсу історії України Лекція: Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу (ІХ – перша половина ХІІІ ст.) ІІ. Літня сесія (червень) Лекція: Національно-державне відродження України (сучасний період) Семінар: Виникнення українського козацтва, його розвиток та історична доля Іспит Разом	2 години 2 години 2 години 4 години 10 годин

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Цей курс вивчається на заочному факультеті протягом одного семестру і виноситься на іспит під час літньої сесії.

У період літньої екзаменаційної сесії студенти здають іспит з курсу “Історія України”, а в міжсесійний період також виконують контрольну роботу.

Для закріплення знань, набутих студентами під час самостійної роботи в міжсесійний період, сприяння у підготовці до складання іспиту, а також для надання консультацій з питань, що цікавлять студентів у курсі “Історія України”, в період сесії, безпосередньо перед складанням іспиту в кожній академічній групі проводиться семінарське заняття як обов’язкова форма навчання.

На це відводиться 4 години. Мета семінарського заняття – поглиблення і закріплення знань, одержаних на лекціях та при самостійному вивченні рекомендованої літератури, засвоєння найбільш складних проблем курсу, проведення консультацій. Крім цього, семінар – ефективна форма контролю знань студентів. Участь студентів-заочників у семінарському занятті обов’язкова. Семінарське заняття проводиться згідно з планом.

Семінар. ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА, ЙОГО РОЗВИТОК ТА ІСТОРИЧНА ДОЛЯ

(4 години)

План

1. Виникнення козацтва. Запорізька Січ – центр козацьких вольностей, її військово-адміністративний устрій.

2. Реєстрове козацтво. Універсал Сигізмунда 1572р. Козацько-селянські повстання в кінці XVI та в першій половині XVII ст.

3. Козацтво в XVII – XVIII ст. Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648 – 1657 рр.)

4. Ліквідація Запорозької Січі (1775 р.) і подальша доля козацтва.

Література

Грушевський М. Історія української козаччини. Т.1. До року 1625 // Вітчизна. – 1989. – № 1–11.

Історія України. – Донецьк, 1998. – С. 100-166.

Історія України. – Харків, 2001. – С. 96-144.

Історія українського війська // Вид. Ів. Тиктора: У 2-х. кн. – Львів, 1992. – Кн.1.

Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.І. Історія держави і права України. – Львів, 1996. – С. 59–68; 73–87; 87–110.

Щербак В.О. Формування козацького стану в Україні (друга половина ХV – середина ХVІІ ст.). – К., 1997.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3-х т. – К., 1990-1991.

Заняття починається з короткого вступу викладача, в якому він розкриває значення теми, пропонує порядок обговорення питань семінару, підкреслює необхідність зв’язку історії з сучасністю. В кінці заняття викладач підводить підсумки роботи, оцінює виступи студентів, акцентує увагу на недостатньо засвоєних питаннях, надає консультації щодо іспиту.

Така форма навчальної роботи може проводитися у вигляді розгорнутих бесід, “круглого столу”, конференції, дискусії та ін. Оцінки, одержані студентами на семінарському занятті, враховуються викладачем на іспиті.

У ході підготовки до семінарського заняття студенти повинні вивчити рекомендовану літературу до теми, продумати відповіді на кожне питання, скласти план свого виступу. Важливе значення у підготовці до семінару має консультація викладача, яку завжди можна одержати на кафедрі. Ґрунтовна підготовка до заняття – важлива умова створення творчої атмосфери при обговоренні питань плану семінару, змістовних виступів, його активного проведення. На семінарі студенти повинні уважно вислухати підготовлені доповіді, відповіді на ті чи інші питання, доповнювати свої записи новим матеріалом з виступів товаришів по групі і викладача, дати оцінку доповідям.

Готуючись до семінару, необхідно засвоїти зміст усіх питань, сформульованих у плані. В ході семінару кожний студент повинен виявити високу активність, творчий підхід до обговорення питань теми. Готуючись до виступу, слід виходити з того, що він повинен займати 5-8 хв. Виступ бажано починати з оголошення плану, а потім викладати матеріал. Сам виступ краще за все присвятити конкретному питанню, окремій проблемі. При цьому необхідно намагатись викладати матеріал своїми словами, а не завченими фразами, уникати багатослів’я, декларативності, механічного переказу лекцій та навчальних посібників. Якщо доповідачами будуть повідомлені цікаві факти, слід записувати їх на полях зошитів для лекцій. Важливо помічати неточності у доповідях викладати свою точку зору на будь-яке питання і цим підтримувати атмосферу творчої дискусії на семінарі.

Доповідь (реферат), підготовлена одним із студентів, гармонійно входить в коло основних проблем теми, яка розглядається на семінарі. Термін виступу займає не більше 10 хв. Доповідь повинна відрізнятись точністю, повним обсягом, глибиною, конкретністю, оригінальним змістом.

Слід розуміти:

під точністю змісту наявність у доповіді лише суттєвих історичних явищ, що аналізуються або теоретично обґрунтовуються;

під повним обсягом – наявність у доповіді всіх структурних компонентів об’єкта вивчення, його необхідних і достатніх істотних ознак;

під глибиною – цілісність наукового змісту, його теоретичне обґрунтування, розуміння діалектики явищ і як похідну – точність доказів, усвідомлення їх значення для визначення об’єкта дослідження, показ їх взаємозв’язку;

під конкретністю – відсутність у доповіді неістотних деталей, фактів, цифр, надлишку другорядних аргументів і необов’язкових для даної теми доказів;

під оригінальністю доповіді – відсутність шаблону, штампів у викладанні, “завченості” та “книжності”, одноманітності у стилі доказів і такий виклад матеріалу, який відрізнявся б ясністю, чіткістю, тобто виклад мовою, що є свідченням самостійності думок та суджень з конкретної проблеми.

Таким чином, критеріями оцінки доповіді є:

· чітка структура плану та історіографія проблеми;

· високий науковий рівень;

· логічність, аргументованість та переконливість;

· зв’язок теоретичних засад з практикою;

· ясність, повчальність прикладів, фактів з життя, практики;

· виразність, емоційність, висока культура мови;

· володіння матеріалом, вільне його викладання;

· використання наочних, теоретичних та інших методичних засобів та прикладів.

Після закінчення доповіді студенти повинні оцінити її, виходячи з цих критеріїв.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ ТА НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

І. Сутність та значення контрольної роботи

У самостійній роботі з літературою величезне значення мають письмові контрольні завдання (контрольні роботи) з історичних дисциплін, перш за все з історії України, які передбачені навчальними планами.

Виконання контрольної роботи – одна з найважливіших форм самостійної роботи студента-заочника з вивчення історичних дисциплін у вищій школі.

Особливістю заочної форми навчання є те, що студенти зустрічаються з викладачем лише періодично, тобто на консультаціях та заліково-екзаменаційних сесіях. Таким чином, основою навчання студентів-заочників є їх самостійна робота з підручниками, документами, навчально-методичною та науковою літературою. Тому кожен студент протягом навчального року зобов’язаний виконати контрольні роботи, в тому числі й з історичних дисциплін. Ці роботи затверджені навчальним планом і повинні бути представлені у відповідний термін на кафедру політичної історії НТУ “ХПІ” для перевірки та рецензування викладачами.

Контрольні роботи з історичних дисциплін, що виконуються кожним студентом особисто, - це достатньо самостійна робота. Ця робота повинна бути написана студентом-заочником за однією з найбільш актуальних проблем курсу “Історія України” на основі ґрунтовного опрацювання доволі широкого кола джерел та наукової літератури.

Виконання контрольної роботи студентом-заочником має досить важливе значення у вивченні історичних дисциплін. Воно забезпечує всебічне та глибоке засвоєння найважливіших проблем історії, допомагає майбутньому спеціалісту краще, грунтовніше оволодіти необхідними навичками самостійного вивчення документів та наукової літератури й сприяє формуванню творчого підходу до засвоєння всього циклу історичних дисциплін, перш за все історії України.

Важливе значення контрольної роботи з будь-якої гуманітарної дисципліни полягає в тому, що її написання допомагає майбутньому спеціалісту формувати навички та уміння логічно й послідовно викладати свої знання з тієї чи іншої проблеми, правильно, чітко й ясно формулювати теоретичні засади, самостійно аналізувати історичні події та джерела, обґрунтовано аргументувати свою думку. Все це розвиває у студента здібності в науково- аргументованому захисті своїх власних поглядів та уміння брати активну участь в наукових диспутах. У кінцевому результаті отримані знання в процесі вивчення історії впливають на формування чіткої життєвої позиції кожного студента та моральні якості особистості.

Виконання контрольної роботи є одним з найважливіших засобів формування у майбутніх інженерів та економістів наукового світогляду. Самостійне вивчення заочниками в ході підготовки до написання контрольної роботи порівняно широкого кола документів, навчальної та наукової літератури, праць видатних істориків сприяє формуванню навичок поглибленого аналізу історичного минулого. На основі наукової самостійної роботи формується власна точка зору на окремі історичні події, уміння порівнювати та давати власні оцінки.

Написання контрольної роботи – одна з початкових форм залучення майбутніх спеціалістів до науково-дослідницької роботи в галузі історії. Вона дає можливість оволодіння методологією наукового дослідження. Проходить початковий етап оволодіння такими найважливішими елементами науково-дослідницької роботи в історичній науці, як пошук наукових джерел та складання їх списку, опрацювання наукової літератури з обраної теми, формування плану роботи, систематизація зібраних матеріалів, їх всебічний аналіз та узагальнення, оформлення наукового апарату тощо.

Виконання контрольної роботи є однією з ефективних форм підготовки майбутнього інженера та економіста, кваліфікованого спеціаліста, який має здібності для саморозвитку та професійного удосконалення, що особливо актуально в умовах сучасного інформаційного простору.

ІІ. Основні вимоги до контрольної роботи

При підготовці та при виконанні контрольної роботи необхідно знати та чітко керуватися основними вимогами, які висуваються до цієї форми самостійної роботи.

Одна з головних вимог до контрольної роботи полягає в її творчому, самостійному виконанні. Якість контрольної роботи залежить в першу чергу від того, наскільки студент-заочник навчився самостійно аналізувати та викладати зміст теми. Контрольна робота повинна мати достатньо повну джерельну базу. Її основу складають головним чином документи. Для написання контрольної роботи необхідно також активно використовувати й наукову літературу: монографії, статті, матеріали наукових конференцій, симпозіумів тощо. Обов’язковим є також використання в контрольній роботі новітньої наукової літератури.

Документальні матеріали, досягнення науковців повинні бути відображені в усіх без винятку розділах контрольної роботи. Особливу увагу слід звернути на використання мемуарної літератури, до якої слід поставитись критично, тому що в деяких випадках в ній присутні фактичні неточності, а її автори іноді свідомо чи несвідомо допускають помилки, суб’єктивні оцінки значення тих чи інших історичних подій або діяльності окремих історичних постатей.

У ході виконання контрольної роботи студент повинен показати уміння самостійно знайти необхідні йому джерела та наукову літературу, користуючись каталогами бібліотек. Жодна з контрольних робіт з історичних дисциплін не може бути написана без використання документів та наукової літератури. Якщо студент-заочник надасть роботу, в якій не використані першоджерела та наукова література, то така контрольна робота не буде зарахована.

Всі основні проблеми обраної теми повинні знайти достатньо повне та глибоке висвітлення в контрольній роботі. При цьому студенту-заочнику необхідно показати уміння логічно та послідовно викладати матеріал, чітко та ясно формулювати основні теоретичні засади, виявити здібність проводити правильні узагальнення та власні висновки, обґрунтовано аргументувати їх.

Роблячи відбір фактичного матеріалу потрібно мати почуття міри. Використання величезної кількості фактичного матеріалу без обґрунтування теоретичних засад шкодить загальному рівню контрольної роботи, призводить до його зниження, а також сприяє зростанню обсягу роботи.

Високий теоретичний та науковий рівень – це одна з головних, принципових вимог до змісту контрольної роботи. В ній студент-заочник повинен показати не знання окремих фактів, цитат чи визначень, а виявити сутність історичного процесу, уміння аналізувати його розвиток на основі використання відповідних документів та наукової літератури. Він повинен виявити здібність до самостійного аналізу основних теоретичних засад у тісному, безпосередньому зв’язку з розглядом конкретно-історичних умов. Необхідно також розкрити значення, актуальність тих чи інших фактів, подій для минулого та їх вплив на сьогодення.

Важливою вимогою для контрольної роботи студента-заочника є знання ним основних принципів історичної науки, її методології та вміння використовувати її для аналізу актуальних проблем сучасного етапу розвитку України. Студент повинен виявити здібність вмілого використання принципу історизму та наукової об’єктивності в оцінці історичних подій, діяльності політичних партій, окремих історичних постатей.

До виконання контрольної роботи студент повинен підійти творчо. Йому необхідно самостійно вивчити та проаналізувати документи і наукову літературу, відібрати необхідний матеріал та своїми словами викласти зміст основних проблем контрольної роботи. Студент несе повну відповідальність за достовірність використаних матеріалів, в тому числі окремих фактів, цитат, за істинність формулювань, узагальнень та висновків. Посилання на авторів інших робіт не може бути виправданням неточностей, помилок чи перекручень, що містяться в контрольній роботі заочника.

Студенту, майбутньому інженеру чи економісту, необхідно знати, що його контрольна робота з історії України характеризує його авторський світогляд, теоретичну підготовку, свідчить про рівень грамотності, загальної культури та ерудиції. Однією з важливих вимог до контрольної роботи є правильне викладання матеріалу. Необхідно уникати довгих речень на пів-сторінки, багатослів’я, повторів, нагромадження другорядних, несуттєвих деталей та дрібних фактів. Це шкодить якості контрольної роботи, вона важко читається, що відповідно відіб’ється на кінцевій її оцінці.

Обсяг контрольної роботи повинен складати 23-24 сторінки учнівського зошита. Для зауважень викладача студент залишає поля. Текст контрольної роботи повинен бути написаний літературною українською мовою. Для цього не завадить користуватись при необхідності й словником.

Науково-довідковий апарат контрольної роботи (цитати, посилання, список джерел та літератури) необхідно оформляти у відповідності до вимог, що ставляться до друкованих праць. Звертаємо увагу й на те, що контрольна робота повинна бути виконана студентом у відповідності до терміну, що встановлений навчальним планом. Порушення терміну подання контрольної роботи на рецензування не допускається.

ІІІ. Структура контрольної роботи

Контрольні роботи з історії України та з інших історичних дисциплін мають чітко визначену структуру. Вони, як правило, складаються з таких частин:

· титульного аркушу;

· змісту;

· вступу;

· основної частини (2–3 розділи);

· висновку;

· списку використаних джерел та літератури.

Титульний аркуш контрольної роботи оформляється за стандартною формою (див. додаток). На титульному аркуші роботи вказуються назви міністерства, університету, кафедри, номер контрольної роботи, її тема, номер студентської групи, прізвище, ім’я та по-батькові студента, шифр студентського квитка, домашня адреса, рік написання контрольної роботи.

Вступ включає в себе такі частини:

а) обґрунтування актуальності теми, її місця в навчальному курсі, розкриття навчально-пізнавального значення її вивчення;

б) джерелознавчий аналіз та історіографія теми;

в) чітке визначення мети дослідження.

Кожному студенту-заочнику необхідно мати на увазі, що контрольна робота є своєрідним невеликим продовженням наукового дослідження, проведеного за обраною темою іншими авторами, що розробка цієї теми в його контрольній роботі опирається на їхні праці. Це зобов’язує студента дати у вступі до своєї роботи короткий критичний аналіз наукової літератури з обраної теми. В цьому випадку справа полягає не у всебічному аналізі всієї наукової літератури, що є з цієї теми, а лише тієї її частини, яку студент-заочник самостійно вивчив та використав у своїй контрольній роботі. До цього аналізу обов’язково повинна увійти новітня наукова література з цієї теми, в тому числі не лише монографії, але й наукові статті.

Оптимальним варіантом історіографічного огляду може бути аналіз використаної літератури відповідно до основних етапів дослідження теми, обраної студентом-заочником. Історіографічний огляд використаної в контрольній роботі наукової літератури повинен бути проведений у відповідному порядку й послідовності, а не бути безсистемним, хаотичним перерахуванням наукових монографій, брошур та статей.

Основна частина контрольної роботи розподіляється на декілька частин, кожна з яких повинна мати свою назву й відповідну нумерацію. Контрольна робота, як правило, повинна мати не менше двох та не більше чотирьох розділів.

Розподіл контрольної роботи на розділи повинен відбуватися не хаотично, а відповідно до кількості основних проблем, які досліджуються. Розділи розташовуються не випадково, а в логічній послідовності. Їх обсяг повинен визначатись не кількістю фактичного матеріалу, зібраного студентом-заочником, а важливістю проблем, що в них висвітлюються. В кожному розділі повинні бути власні узагальнення та висновки. Виконання цих вимог забезпечить гармонійну архітектоніку контрольної роботи.

Висновок. У цій частині контрольної роботи підбиваються підсумки вивчення та дослідження. У висновку повинні знайти відображення основні власні узагальнення автора. У висновку необхідно показати також зв’язок досліджуваних проблем з сучасністю.

Список використаних джерел та літератури. Правила його оформлення викладені у шостому розділі цієї методичної розробки.

ІV. Вибір теми та створення плану контрольної роботи

Викладачами кафедри політичної історії НТУ “ХПІ” розроблена тематика контрольних робіт для студентів-заочників. На установочній сесії студенти знайомляться з її змістом і, як правило, самостійно чи за рекомендацією викладача обирають собі тему контрольної роботи. Обрання відповідного варіанта теми контрольної роботи можливе також за шифром залікової книжки (останні дві цифри). Студенту-заочнику надається також право виявити власну ініціативу і самостійно запропонувати тему контрольної роботи. Але й у цьому випадку вона повинна відповідати програмі навчальної дисципліни і в кінцевому результаті бути затвердженою на кафедрі. Після затвердження на кафедрі конкретна тема закріплюється відповідно за кожним студентом-заочником.

Вибір теми контрольної роботи – не формальність, а важлива й відповідальна справа. Від правильного вибору теми в значній мірі залежить успішне написання контрольної роботи, висока якість її виконання.

Обираючи тему контрольної роботи, необхідно враховувати: по-перше, її значення в курсі історії України; по-друге, кожен студент-заочник повинен вірно оцінити початковий рівень своїх знань з цієї тематики; по-третє, не останню роль відіграє особистий інтерес у вивченні тієї чи іншої теми, що досить важливо, враховуючи характер самої контрольної роботи та її обсяг.

Обравши тему контрольної роботи, студент-заочник повинен розібратися з її сутністю. Для цього йому необхідно ґрунтовно опрацювати відповідні розділи підручників та навчально-методичних посібників з історії України, познайомитися також зі змістом декількох наукових монографій та статей з обраної теми. На основі отриманих таким шляхом знань з обраної теми студент-заочник самостійно складає початковий план контрольної роботи або використовує запропонований варіант контрольної роботи і надає його на розгляд викладачу, якщо в цьому є необхідність, що в значній мірі забезпечує правильне визначення основних напрямків дослідження.

Початковий варіант плану контрольної роботи відображає рівень знань студента-заочника з обраної теми дослідження на момент початку роботи над нею. Цей план повинен бути доопрацьованим й уточненим у процесі вивчення студентом-заочником джерел та наукової літератури з теми своєї контрольної роботи.

V. Відбір джерел і наукової літератури

Керуючись початковим планом контрольної роботи, в якому визнані основні її проблеми, студент-заочник самостійно складає попередній бібліографічний список джерел та наукової літератури з обраної теми. Для цього йому необхідно самостійно опрацювати каталоги бібліотек та використати консультації працівників бібліотек.

З абсолютної більшості тем контрольних робіт існує значна кількість джерел та наукової літератури. Вивчення всіх їх без винятку об’єктивно неможливе для студента-заочника. З цього масиву джерел та літератури необхідно відібрати основні, найбільш важливі для написання контрольної роботи. Для цього потрібно ознайомитися зі змістом збірників документів, наукових монографій та статей, що увійшли до попередньо складеного бібліографічного списку джерел та літератури. Щоб не втрачати даремно час на читання всіх монографій та статей, що попередньо включають до списку літератури, необхідно звернути увагу перш за все на їх зміст та рік видання. Ті з монографій, в яких є розділи, що безпосередньо стосуються теми контрольної роботи, необхідно обирати для більш глибокого та всебічного вивчення. У тому ж випадку, коли такий загальний огляд літератури не дозволяє чітко визначитись з кожною конкретною монографією, необхідно уважно прочитати її анотацію, вступ до неї, а також звернути увагу на найбільш важливі розділи, й лише після цього може бути прийняте рішення про необхідність її ґрунтовного опрацювання в ході підготовки контрольної роботи.

Відібрані до теми джерела та наукову літературу необхідно класифікувати за групами, що визначені в історичній науці. Лише після цього приступають до їх всебічного вивчення. У першу чергу необхідно вивчити документи і лише потім перейти до всебічного й ґрунтовного опрацювання та аналізу наукової літератури: монографій та статей.

Теоретичний та емпіричний матеріал необхідно відібрати із документів та наукової літератури відповідно до основних вимог до контрольних робіт, що відображені в цих методичних вказівках. Важливо також відібрати типовий та оригінальний фактичний матеріал, конкретну ілюстрацію теоретичних засад теми контрольної роботи.

При відборі фактичного матеріалу для контрольної роботи ніколи не потрібно посилатися лише на свою пам’ять. Основний матеріал як теоретичний, так і фактологічний, який опрацьований в ході вивчення документів та літератури, обов’язково необхідно фіксувати, записувати. Перегляд своїх записів дозволить студенту-заочнику швидко відновити в пам’яті зміст вивчених ним документів та наукової літератури, систематизувати й узагальнити матеріали за темою контрольної роботи, які відображені в них, та ефективно використати їх.

Основною формою запису матеріалу з джерел та наукової літератури, які вивчаються в процесі підготовки контрольної роботи, є безпосередньо конспектування. Конспект, як відомо, є двох різновидів – за документами та історичною літературою. Конспект документів – це лаконічні за обсягом та ґрунтовні за змістом записи переважно своїми словами або цитуванням всіх основних складових документів. Ці записи необхідно вести відповідно до послідовності викладу тексту документа. Таку форму конспектування рекомендується використовувати лише при вивченні головних, найбільш важливих документів з обраної теми. Переважно ж у ході підготовки контрольної роботи необхідно користуватися тематичним конспектуванням.

Тематичне конспектування – це запис, як правило, своїми словами або цитатами матеріалів документа лише з одної, визначеної й цікавої для студента конкретної теми. При цьому за цією проблематикою конспектується весь масив документів, в тій послідовності, в якій вони викладені.

Конспект повинен адекватно та правильно відбивати зміст документа. Неточності, а також помилки у викладенні сутності того чи іншого документа не припустимі. Тому кожне речення, кожну думку перед записом у конспекті попередньо необхідно обдумати і лише після цього записувати. Конспект повинен вестись досить чітко та розбірливо. Це дозволить уникнути повторної роботи і максимально ефективно використати опрацьовані матеріали при написанні тексту контрольної роботи.

Починати конспектування необхідно з точного запису вихідних даних першоджерел, назви документа, прізвища його автора, року видання та інших бібліографічних показників. У процесі конспектування необхідно уважно виписувати назви розділів та параграфів документа. Крім цього, потрібно вказати також сторінки першоджерела, звідки взяті цитати (основні правила оформлення цитат викладені в шостому розділі цього методичного видання). Відповідні сторінки першоджерела необхідно вказувати навіть у тих випадках, коли запис матеріалу ведеться не цитуванням, а своїми словами. Все це сприяє точності конспектування і підвищує ефективність всієї роботи.

Досить важливою формою записів матеріалів є виписки, переважно цитуванням. Лише в тих випадках, коли необхідно записати зміст великого за обсягом документа, монографії чи статті, ці записи здійснюються студентами-заочниками в лаконічній формі своїми словами.

Особливістю цієї форми запису матеріалів, що вивчаються, на відміну від тематичного конспектування, є те, що ця форма дозволяє взяти з джерел та наукової літератури не весь матеріал, що знаходиться в них, але лише ту частину, що найбільше відповідає зазначеній проблематиці. Наприклад, теоретичні узагальнення та висновки, конкретні історичні факти, статистичні матеріали, таблиці, схеми, графіки тощо. Виписки дозволяють відібрати з першоджерел матеріал, який був відсутній в раніше опрацьованих документах та науковій літературі.

Цінність виписок, як і загальних тематичних конспектів, полягає в тому, що вони дають можливість накопичувати, акумулювати в процесі опрацювання документів та наукової літератури різноманітний теоретичний та фактологічний матеріал лише за конкретною проблематикою контрольної роботи.

Існують різноманітні форми записів, виписок на окремих картках чи аркушах, в спеціальних зошитах чи блокнотах. Якщо записи робляться в зошитах чи блокнотах, то це значно утруднює пошук в них конкретного матеріалу необхідного для висвітлення тієї чи іншої проблеми контрольної роботи. В цьому випадку ті чи інші виписки неможливо взяти окремо й відсутня можливість змінювати їх місце в тексті.

Як свідчить досвід, найбільш практично робити виписки на окремих картках чи аркушах, і лише за умови, що запис повинен вестись лише з одного боку, а інший повинен залишатися чистим. По-перше, це дає можливість систематизувати виписки відповідно до плану контрольної роботи окремо з кожної з її основних проблем. По-друге, це дозволяє бачити, як поступово накопичується матеріал з кожного тематичного напрямку, що дозволяє в будь-який момент провести коригування роботи.

Важливо пам’ятати, що в кінці кожної виписки, цитати, яка відображена на окремій картці чи аркуші, необхідно вказати повністю бібліографічні дані відповідного джерела, монографії чи статті.

Завершивши вивчення джерел та наукової літератури за темою своєї контрольної роботи, студент-заочник повинен скласти кінцевий варіант її плану. Лише після цього проводиться систематизація зібраного матеріалу відповідно до цього плану, окремо за кожним розділом контрольної роботи, а також узагальнюється матеріал до вступу та висновку.

Перш ніж приступити до написання тексту контрольної роботи студент-заочник складає для себе робочий план за кожним розділом, визначає головні проблеми, розташовує їх в історичній та логічній послідовностях. Починаючи аналіз однієї проблеми, непотрібно переходити до іншої, не довівши до логічного кінця і не завершивши повний розгляд попередньої.

У викладі тієї чи іншої проблеми необхідно запобігати декларативності та необґрунтованим повторам. Основні теоретичні засади контрольної роботи потребують підтвердження конкретним фактичним матеріалом. При значній кількості цифрових показників їх необхідно систематизувати в таблиці, зміст яких обов’язково повинен бути ґрунтовно проаналізований. У кінці кожного розділу необхідно підбити підсумок викладеного матеріалу, потрібно чітко сформулювати власні висновки.

При написанні роботи необхідно уникати “книжних” формулювань та фраз, потрібно намагатися викладати текст своїми словами. Це мобілізує студента і вимагає від нього творчої активності, самостійного узагальнення вивченої літератури, уміння логічно викласти матеріал, формується власна точка зору на проблеми, що досліджуються. У конкретній роботі, як правило, не можна обійтись без елементів розповіді, але головне в ній – це аналіз та власні думки студента-заочника, що опираються на глибоке знання історичних джерел, конкретних подій та фактів.

Досвід рецензування контрольних робіт свідчить, що зустрічаються такі типові недоліки: відхід від теми, слабкий зв’язок однієї думки з іншою, безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих же фраз, логічні огріхи, невміння розподілити текст на окремі абзаци. Практика доводить, що не всім студентам вдається правильно побудувати речення, вміло використовувати службові слова, що дозволяє надати викладеному матеріалу чіткість та завершеність. Наприклад: “таким чином”, “отже”, “відповідно”, “перш за все”, “потім”, “по-перше”, “по-друге” тощо. Необхідно звернути увагу й на ці моменти.

При написанні роботи необхідно пам’ятати, що абзаци є якби “цеглинами” єдиного цілого. Абзац, як правило, сигналізує про початок нової думки, а іноді має роз'яснювальний характер. Таким різновидом абзаців зловживати непотрібно. Необхідно також не забувати про можливості пояснень в посиланнях та примітках. Такі посилання не будуть заважати логічному розвитку думки студента в основному тексті. Абзац може складатись з декількох, а іноді й з одного речення, але в будь-якому випадку характерною його ознакою є виклад однієї проблеми. Правильне та вміле використання абзаців дозволить досягти логічної єдності тексту, найбільш обґрунтованої та доказової аргументації й в цілому покращить його сприйняття.

Використання цитат, фактів, цифрових даних можливе лише за умови обов’язкового посилання на джерела та наукову літературу. Цитування не може бути безсистемним, воно повинно мати на меті посилання на авторитетні думки, повинно підкреслювати також власні роздуми студента чи протиставити їх іншій точці зору. Як недолік, можна вважати те, що в контрольних роботах студенти підтверджують одну й ту ж саму думку декількома цитатами, що є фактично повтором. Іноді сама думка є самодостатньою, а цитата в цьому випадку надасть контрольній роботі не науковість, а лише наукоподібність.

Необхідно досягати того, щоб фактів було достатньо для доказу тих чи інших тез. Значний статистичний матеріал доцільно оформити у вигляді таблиць, схем, графіків та винести їх в додатки. В цьому випадку виклад матеріалу стає більш змістовним, з одного боку, а з іншого – легким для сприйняття.

Практика свідчить, що абсолютна більшість студентів виконує контрольні роботи в рукописному варіанті. Якщо ж є можливість надати роботу в друкованому вигляді, то перш ніж друкувати текст, його необхідно повністю завершити. Коли ж друкувати окремими частинами, можуть виникнути невідповідності окремих складових, що викличе додаткове доопрацювання. У повністю готовій контрольній роботі повинен прослідковуватися чіткий зв’язок між окремими розділами та внутрішня їх єдність.

VI. Порядок оформлення контрольної роботи

Правильне оформлення контрольної роботи є важливим показником самостійного дослідження студента. Знання вимог до оформлення дозволяє студенту не лише досягти чіткості кожного формулювання, але й не допускати граматичних та орфографічним помилок, повністю дотримуватись правил цитування, оформлення посилань, списку джерел та літератури, змісту та титульного аркуша. Для того щоб виконати перше завдання, необхідно опрацювати кожну фразу, речення, досягти повної відповідності авторської думки й написаного, уважно вичитати й перевірити текст.

Кожна сторінка контрольної роботи повинна бути досить уважно вичитана і виявлені недоліки, помилки необхідно усунути. При потребі можна скоротити текст. Це пов’язано в першу чергу з тими контрольними роботами, де початковий обсяг тексту значно переважає нормативні вимоги. Слід також звернути увагу на те, що скорочення повинно відбуватись без втрат якості тексту, шляхом усунення повторів, незначних подробиць, загальних фраз, однотипових фактів тощо.

Одним із головних джерел непродуктивного збільшення обсягу контрольних робіт, а також зниження їх якості є так звані “штампи” – тобто слова та фрази, що часто повторюються без урахування змісту. Необхідно обережно використовувати або краще уникати таких зворотів: “треба сказати, що...”, “необхідно підкреслити...”, “на цьому зупинюсь більш глибоко...” тощо. Потрібно також уникати складних фраз, довгих речень, трафаретних штампів та туманних виразів і порівнянь, що утруднюють читання та сприйняття роботи. Треба також слідкувати за тим, щоб не було повторів, одних і тих же слів.

У процесі доопрацювання тексту виникає потреба звернутися до енциклопедичних видань, довідкової літератури. При кінцевому опрацюванні тексту контрольної роботи велику допомогу студенту-заочнику може надати правильне користування словниками, що сприяє збагаченню лексики, пошуку необхідних зворотів для більш ясного викладу авторської думки.

Багатий словниковий запас допомагає студенту-заочнику викладати тему яскраво, образно, не допускати повторення одних і тих зворотів, успішно користуватися синонімами. Так, наприклад, студенти часто використовують при оцінці подій, фактів слово “великий”. Але це слово має досить багато синонімів: величезний, значний, крупний, гігантський, багаточисельний, суттєвий і т.д. Значним недоліком літературного викладу контрольної роботи є досить багаторазове використання таких слів, як “робота”, “задача”, “завдання”, “виконувати”, “забезпечувати”, “боротися”, “вимагається”, “повинні”, “потрібно”, “зобов’язані” тощо. Якщо словниковий запас студента незначний, то текст перевантажений подібними, багато разів повторюваними словами, що знижує загальний рівень роботи.

Практика доводить, що особливі труднощі в студентів викликає цитування. У багатьох контрольних роботах цитати мають неточності, пропуски, коли одні слова заміняються іншими. Перевірка контрольних робіт дозволила виявити, що іноді цитати наводяться не лише з помилками, але навіть не з тієї роботи чи документу, на які є посилання в примітках. Іноді бувають випадки, коли навіть назва джерела наводиться по пам’яті, і природно при цьому допускаються свідомо чи несвідомо помилки. Зустрічаються контрольні роботи, в яких студенти подають важливі фактичні дані для розкриття сутності проблеми, але при цьому не посилаються на відповідні джерела, або неправильно оформляють ці посилання.

Які ж правила цитування необхідно враховувати студенту при підготовці рукопису та його оформленні?

І. Цитата може супроводжуватися словами автора. Тоді вона подається в лапках і починається з великої літери. Інші знаки подаються так само, як за прямої мови. Наприклад: ● Видатний український історик М.С.Грушевський писав: “Велике князівство Литовське зберегло традиції Київської Русі”.

ІІ. Цитата може включатись в авторський текст як частина речення. Тоді вона обмежується лапками, але пишеться з малої літери. Наприклад: ● На думку К.Д.Ушинського саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, “повинно виховувати його не для щастя, а готувати до праці життя”.

ІІІ. У цитаті автором іноді допускається пропуск тексту, який повинен закінчуватись ... Наприклад: ● За спостереженнями Гійома Біплана, на козацьких чайках було “десять – п’ятнадцять пар весел з кожного боку..., на човнах також ставили щоглу, на яку напинали вітрило...”

Використовуючи скорочення в цитатах, студенту-заочнику необхідно слідкувати за тим, щоб не відбулись зміни в змісті тексту.

Будь-який різновид цитування обов’язково супроводжується посиланнями на джерела та наукову літературу. В посиланнях (примітках) в обов’язковому порядку повинні вказуватися всі елементи опису літературного джерела: прізвище та ініціали автора, назва роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання, а також сторінку, з якої взята цитата. Наприклад: Грушевський М.С. Історія України – Русі. – К.: Наукова думка, 1991. – Т.1. – С. 37.

Студент може також посилатись на статті зі збірників чи наукових часописів. Наприклад: Субтельний О. Розпад імперії та утворення національних держав: випадок України // Сучасність. – 1991. – № 12. – С. 67.

Текст, що цитується, повинен подаватися завжди в тій стилістичній та граматичній формі, в якій він викладений в джерелі. В цитаті не допускається навіть незначні граматичні зміни, а також об’єднання в одне речення посилань з різних сторінок джерела. Кожна частина цитати повинна подаватись в лапках, з окремими посиланнями на літературу. Щоб не було помилок, цитату необхідно досить уважно виписувати з першоджерела.

Джерело в обов’язковому порядку вказується і тоді, коли студент передає думки автора своїми словами або наводить дані, запозичені з документа чи наукової літератури. В посиланнях, як правило, подається повністю бібліографічне описання документа чи наукової літератури, без скорочень.

При повторних посиланнях на один і той же документ чи наукову роботу вказується лише прізвище, ініціали автора, назва роботи та відповідні сторінки. Наприклад: Грушевський М.С. Історія України – Руси. – Т.1. – С. 40.

Якщо студент на одній сторінці своєї контрольної роботи повинен дати декілька посилань на одну ж й ту саму наукову роботу, при повторних посиланнях пишуть слова “Там само” та номер сторінки. Наприклад:

1. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К.: Дніпро, 1993. – С.10.

2. Там само. – С. 38.

3. Там само. – С. 43.

Вихідні дані нумеруються арабськими цифрами.

З описанням джерел та наукової літератури пов’язано також складання списку літератури, що подається в кінці контрольної роботи. Існують різноманітні способи розташування літератури: алфавітний, хронологічний, за видами видань тощо. Для цього в студентській контрольній роботі рекомендується, як правило, алфавітне розташування джерел та літератури. Роботи одного й того ж автора розташовуються також за алфавітом за назвами робіт або ж у хронологічному порядку.

Як правило, студенти надають для рецензування контрольну роботу в рукописному вигляді, що виконана в учнівському зошиті обсягом не менш 23-24 сторінок, але якщо є можливість представити в друкованому вигляді, то зазвичай використовують формат А4 (210х297 мм).

Текст контрольної роботи (друкований варіант) оформляється з одного боку аркуша з інтервалом між рядками не менше 10 мм. При друкуванні текст друкується через два інтервали, а посилання на літературу через один інтервал. Необхідно пам’ятати також, що заголовки та підзаголовки відокремлюються від основного тексту і виділяються більшим шрифтом. Для кращого сприйняття заголовки розділів повинні оформлятись на початку сторінки.

У контрольній роботі (за наявності не лише розділів, але й параграфів) назви розділів друкуються великими літерами, а назви параграфів – меншим шрифтом з підкреслюванням. Назви: вступ та висновки також друкують великими літерами.

Титульний аркуш та зміст не нумеруються, хоча входять до числа сторінок, тому нумерація починається з цифри “3”, що проставляється на першій сторінці вступу. Нумерація проводиться послідовно, арабськими цифрами.

Повністю підготовлена та оформлена контрольна робота надається студентам-заочником у відповідний термін на рецензію викладачу. У відгуку викладача подається загальна характеристика контрольної роботи, оцінюється її науковий та теоретичний рівень і головні її позитивні якості. Крім того, викладач повинен виявити недоліки, вказати на зауваження та висловити конкретні побажання. На основі всебічного аналізу контрольної роботи студента-заочника викладач виставляє відповідну оцінку.

В цілому контрольна робота повинна повністю розкривати сутність проблеми. Студент-заочник повинен показати власні знання історичних позицій та фактів з даної проблеми, уміння аналізувати їх і давати свою оцінку. Основними засадами при оцінці контрольних робіт студентів-заочників служать розкриття сутності теми і уміння опиратися на документи та наукову літературу, що відносяться до відповідної теми.

Критерії оцінок

Оцінка якості виконаної студентом контрольної роботи складається :

· з рівня теоретичної підготовки в обсязі навчальної програми, знань наукової літератури, джерел;

· з уміння показати теоретичні знання в контрольній роботі;

· з наукової аргументації та чіткого викладу особистих думок відносно проблем, що розглядаються в контрольній роботі.

Персональна оцінка

“Відмінно” - студент вільно володіє програмним матеріалом, правильно посилається на факти, історичну хронологію, історичні джерела, наукову літературу, розкриває актуальність проблеми, її місце в курсі, логічно пов’язує навчальний матеріал з сьогоденням, подає обґрунтовані висновки.

“добре” - студент володіє програмним матеріалом, правильно і логічно викладає думки у межах навчальної програми, але джерела не використовує, не може правильно пов’язати ті чи інші історичні та наукові проблеми з сучасними подіями, фактами, робить зважені висновки.

“задовільно” - студент в основному опанував проблеми тематичного плану, але фактичний матеріал плутає, історичні дати знає приблизно, не може логічно і чітко висловити свою думку, зробивши лише деякі висновки.

“незадовільно” - студент програмний матеріал не засвоїв, не дав відповіді на контрольні питання.

Виконання контрольних робіт – обов’язок кожного студента-заочника НТУ “ХПІ”, невід’ємна складова навчального процесу. Контрольні роботи виконують важливу роль в розвитку й поглибленні історичних знань, а також навичок самостійної роботи.

Зусилля професорсько-викладацького складу кафедри політичної історії направлені на те, щоб кожна контрольна робота охоплювала актуальну тему, була цікавою за змістом та за формою викладу, щоб спонукала до зацікавленості в ході засвоєння історичних дисциплін, перш за все історії України.

Успішне виконання контрольних робіт вимагає від студентів наполегливості в оволодінні ефективними засобами вивчення історичних фактів та наукової літератури, успішного їх опрацювання, аналізу, систематизації та літературного оформлення результатів своєї праці.

ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Найдавніші люди на території сучасної України

План

Вступ.

1. Характеристика фізико-географічних та природних умов давньої України. Поява перших людей.

2. Населення України епохи міді та бронзи (землероби-трипільці, індоєвропейці-скотарі).

Висновки.

Література

Давня історія України. Кн.1. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Походження українського народу. – К., 1994.

Пассек Т. Трипільська культура – К., 1990.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – К., 1992.

2. Перші державні утворення на території України

План

Вступ.

1. Зародження державності : кіммерійці, скіфи, сармати.

2. Античні міста – держави Північного Причорномор’я та їх вплив на сусідні народи.

Висновки.

Література

Давня історія України. У 2-х кн. – К., 1994, 1995.

Залізняк Л.Л, Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Походження українського народу. – К., 1994.

Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифы VII-IV вв. до н.э. – К., 1983.

Ланин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья. – К., 1966.

Мозолевський Б.М. Скіфський степ. – К., 1983.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – К., 1992.

3. Стародавні слов’яни, їх місце та роль у розвитку

всесвітньо-історичного процесу

План

Вступ.

1. Проблема прабатьківщини слов’ян та їх походження.

2. Слов’яни в епоху Великого переселення народів.

3. Культурні зв’язки слов’ян із сусідніми народами.

Висновки.

Література

Баран В.Д. Давні слов’яни. Україна крізь віки. – К., 1998.

Баран В., Козак Д., Терниловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.

Брайчевський Ю.М. Походження Русі. – К., 1969.

Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Походження українського народу. – К., 1994.

Художня література

Білик І. Меч Арея. Роман. – К., 1972.

4. Історичні корені українського етносу

План

Вступ.

1. Прабатьківщина слов’янства та перші слов’янські військово-політичні утворення на теренах сучасної України (склавини та анти).

2. Східнослов’янські племена в VII – IX ст. Особливості етногенезу давніх українців.

Висновки.

Література

Баран В.Д. Давні слов’яни. Україна крізь віки. – К., 1998.

Баран В., Козак Д., Терниловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.

Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1996.

Залізняк Л.Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність // Пам’ять століть. – 1996. – № 2.

Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Походження українського народу. – К., 1994.

Залізняк Л.Л. Україна в системі світових цивілізацій // Пам’ять століть. – 1997. – № 1.

Залізняк Л.Л. Етногенез українців, білорусів та росіян (за даними археології). Пам’ять століть. – 1997. – № 4.

Залізняк Л.Л. Етногенез українців // Генеза. – 1995. – № 1.

Петров В. Походження українського народу. - К., 1992.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993.

Шкляр Л. Українці: етногенез, етнос, етнонімія // Генеза. – 1994. – №2.

5. Київський князь Олег: прихід до влади та діяльність

План

Вступ.

1. Політичне становище в Києві та Київській землі. Прихід до влади Олега.

2. Внутрішня та зовнішня політика Київського князя Олега.

Висновки.

Література

Грабар С. Князь Олег: міфи та літописні свідчення // Пам’ять століть. – 1997. - № 1.

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1992.

Войнович Л.В. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедеміновичів. – К., 1992.

Велика історія України від найдавніших часів. – Т.1. – К., 1993.

Іванченко Р. Історія без міфів. – К., 1996.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Літопис Руський. – К., 1989.

Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.

6. Князь Святослав: воєнна сторінка Київської Русі

План

Вступ.

1. Економічне, соціальне та політичне становище Київської Русі в середині Х ст.

2. Воєнні походи князя Святослава та їх значення для долі Русі.

Висновки.

Література

Велика історія України з найдавніших часів. –Т.1. – К.,1993.

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1993.

Іванченко Р. Історія без міфів. – К., 1996.

Історія України в прозових творах та документах: відома і чута у всіх кінцях землі. Друга половина ІХ – перша половина ХІІ ст. – К., 1993.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.

7. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України

План

Вступ.

1. Первісні форми релігій: сутність та значення в житті людини.

2. Дохристиянські вірування українців-русів як прояв розуміння довкілля.

Висновки.

Література

Виклади давньослов’янських легенд, або міфологія. Укладені Я.Головацьким. – К., 1991.

Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу.– К., 1992.

Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1995.

Крисаченко В.С. Людина і довкілля. Антологія. У 2-х кн. Кн.2. Людина і довкілля в українській духовності. – К., 1995.

Моця О.П. Населення південноруських земель. ІХ–ХІІІ ст. – К., 1993.

Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (ескіз української міфології). – К., 1992.

8. Запровадження християнства на Русі та його значення для долі українського народу

План

Вступ.

1. Дохристиянські вірування східних слов’ян. Запровадження християнства як консолідуючої релігії.

2. Поширення християнства на Русі. Історичне значення християнства для долі українства.

Висновки.

Література

Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.

Брайчевський М.Ю. Хрещення від Аскольда // Україна. – 1990. – № 19.

Котляр М.Ф. Запровадження християнства у давньоруській державі // Укр. іст. журнал. – 1988. – № 6.

Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1995.

Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.

Огієнко І.І. Українська церква. – К., 1993.

Толочко П.П. Володимир Святий // Історичні портрети. – К., 1990.

Художня література

Загребельний П. Диво. Роман. – К., 1979.

9. Київський князь Володимир (Святий) та його місце в історії давньоруської держави

План

Вступ.

1. Внутрішня політика та реформи Великого Київського князя. Запровадження християнства.

2. Основні напрямки зовнішньої політики Володимира Великого.

Висновки.

Література

Запровадження християнства на Русі. – К., 1998.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Костомаров Н.И. Князь Владимир Святой // Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография. - К., 1990.

Котляр М.Ф. Запровадження християнства у давньоруській державі // Укр. іст. журнал. – 1988. – № 6.

Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1995.

Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. – К., 1994.

Огієнко І.І. Українська церква: нариси з історії української православної церкви. – К., 1993.

Художня література

Скляренко С. Володимир. Історичний роман. – К., 1971.

10. Київський князь Ярослав Мудрий і піднесення Русі

План

Вступ.

1. На шляхах до Київського престолу. Зміцнення державності.

2. Внутрішня та зовнішня політика князя.

3. Русь на вершині культурного злету.

Висновки.

Література

Грушевський М. Історія України-Русі. - Т.2. – К., 1992.

Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского собора в Киеве. – К., 1989.

Історія України в прозових творах та документах : відома і чута у всіх кінцях землі. Друга половина ІХ – перша половина ХІІ ст. – К., 1993.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Костомаров М. Київський князь Ярослав Володимирович // Костомаров М. Галерея портретів. Біографічні нариси. - К., 1993.

Милецький А.М., Толочко П.П. Парк-музей “Древний Киев”. Историко-археологический и архитектурный комплекс. – К., 1989.

Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.

Художня література

Загребельний П. Диво. Роман. - К., 1979.

11. Культура Київської Русі

План

Вступ.

1. Особливості розвитку культури Київської Русі. Побут русів, їх політична та правова культура.

2. Освіта, архітектура, образотворче мистецтво Київської Русі.

Висновки.

Література

Асєєв Ю. Коли ж побудовано Софію Київську? // Пам’ятки України – 1987, – № 2.

Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.

Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского собора в Киеве. – К., 1989.

Грушевський М. Історія України-Русі. - Т.1. – К., 1991.

Знайко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

Історія української культури. – К., 1994.

Милецький А.М., Толочко П.П. Парк-музей “Древний Киев”. Историко-археологический и архитектурный комплекс. – К., 1989.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1992.

12. Київ – центр культури давньоруської держави

План

Вступ.

1. Формування Києва як міста найвищих культурних здобутків держави.

2. Архітектура та мистецтво Києва ІХ – ХІІІ ст.

3. Вплив Києва на розвиток культури Русі періоду роздробленості.

Висновки.

Література

Асєєв Ю.С. О стилевых чертах архитектуры древнего Киева второй половины ХІ – начала ХІІ в. // Древние славяне и Киевская Русь. – К., 1989. – С.161-168.

Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского Собора в Киеве. – К., 1989.

Історія Києва. – Т.1. – К., 1982.

Милецкий А.М., Толочко П.П. Парк-музей “Древний Киев”. Историко-архиологический и архитектурный комплекс. – К., 1989.

Художня література

Загребельний П. Диво. Роман. – К., 1979.

Загребельний П. Смерть у Києві. Роман. – К., 1980.

13. Галицько-Волинські землі в ХІІ-ХІV ст.

План

Вступ.

1. Особливості геополітичного становища Галицьких і Волинських земель. Відокремлення від давньоруської держави.

2. Держава Данила Галицького.

3. Місце та роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності.

Висновки.

Література

Брайчевський М. Перше українське королівство (держава Данила Галицького) // Золоті ворота. – 1991. – Вип.2.

Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т.2. – К., 1992

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

Костомаров М. Князь Данило Романович Галицький // Костомаров М. Галерея портретів. – К., 1993.

Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979.

Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.

14. Данило Галицький – видатна постать української

історії

План

Вступ.

1. В тяжкі часи роздробленості. Боротьба за об’єднання українських земель.

2. Внутрішня та зовнішня політика Данила в 40 – 60-ті роки ХІІІ ст.

Висновки.

Література

Брайчевський М. Перше українське королівство (Держава Данила Галицького) // Золоті ворота. – 1991. – Вип.2.

Грушевський М.С. Історія України-Руси – Т.2. – К.,1992.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура – Львів, 1996.

Історія України в особах IX - XVIII ст. – К., 1993.

Історія українського війська. - Львів, 1992.

Костомаров М. Князь Данило Романович Галицький // Костомаров М. Галерея портретів. – К., 1993.

Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979.

Художня література

Іванчук Р. Шрами на скелі. Роман. – К., 1988.

Хижняк А. Данило Галицький. Роман. – К., 1982.

15. Українські землі у складі Литовсько-Руського

князівства (середина XIV ст. – 1569 р.)

План

Вступ.

1. Експансія Литви в українські землі: причини та наслідки.

2. Внутрішня політика литовських князів в Україні.

Висновки.

Література

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т.1. – К., 1992.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

Історія України. / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України в прозових творах та документах: на переломі. Друга половина ХV – перша половина ХVІ ст. – К., 1994.

Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997.

Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХVІ до середини XVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1994.

16. Становище українських земель у складі Польщі (Речі Посполитої) у другій половині ХІV – середині ХVІІ ст.

План

Вступ.

1. Експансія Польщі в українські землі: причини та наслідки.

2. Суперечності в соціально-економічному розвитку українського суспільства.

3. Посилення національно-релігійного гноблення українства.

Висновки.

Література

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття – К., 1996.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т.1. – К., 1992.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

Історія України /Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України в прозових творах та документах: на переломі. Друга половина ХV – перша половина ХVІ ст. – К., 1994.

Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997.

Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХVІ до середини ХVІІ ст. ( Волинь і Центральна Україна). – К., 1994.

17. Запорізька Січ – центр козацьких вольностей

План

Вступ.

1. Економічні, соціальні, політичні та духовні передумови виникнення українського козацтва.

2. Запорізькі козаки – українські лицарі.

3. Побут, вірування та військові традиції козаків.

Висновки.

Література

Антонович В. Коротка історія козаччини. – К., 1991.

Апанович О. Великий луг. Дніпро та його пороги. Лоцмани козацькі // Неопалима купина. – 1993. – № 2.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Голобуцький О. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Наливайко Д. Козацька християнська республіка Запорізька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках. – К., 1992.

Сергійчук В.І. Морські походи запорожців. – К., 1992.

Художня література

Кащенко А. Зруйноване гніздо. Історичні повісті та оповідання. – К., 1991.

Чайковський А. Сагайдачний. Історичний роман: у 3-х кн. – К., 1989.

Черкасенко С. Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів // Черкаченко С. Твори у двох томах. – Т.2. – К., 1991.

18. Козацько-селянські повстання кінця ХVI –

першої половини ХVII ст.

План

Вступ.

1. Становище українських земель у складі Речі Посполитої на зламі ХVI – XVII ст.

2. Виступи козаків і селян проти польсько-шляхетського гноблення в 90-х роках ХVI ст.

3. Козацько-селянські повстання 20-х – 30-х років ХVII ст.

Висновки.

Література

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Велика історія України від найдавніших часів. – К., 1993.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – К., 1991. – Т. ІІ.

Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1994.

Художня література

Ле І. Наливайко. Роман. – К., 1983.

19. Петро Конашевич-Сагайдачний – видатний керівник

запорізького козацтва

План

Вступ.

1. П.Сагайдачний і Запорізька Січ: від козака до гетьмана.

2. На чолі боротьби проти Криму та Туреччини.

3. Гетьман П.Сагайдачний і духовність українства.

Висновки.

Література

Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Сергійчук В.І. Морські походи запорожців. – К., 1992.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів, 1991. – Т. ІІ.

Художня література

Чайковський А.. Сагайдачний. Історичний роман: у 3-х кн. – К., 1989.

20. Петро Могила як видатна постать православної

церкви і фундатор вищої освіти в Україні

План

Вступ.

1. На шляху до найвищих посад у православній церкві.

2. Від братської школи до університету європейського рівня.

3. Історичне значення діяльності митрополита Петра Могили.

Висновки.

Література

Брюховецький В. Відродження // Київська старовина. – 1993. – № 1.

Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVI–XVIII ст. – К., 1966.

Костомаров М. Київський митрополит Петро Могила // Костомаров М. Галерея портретів: біографічні нариси. – К., 1993.

Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К., 1995.

Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

Огієнко І. Українська церква. У 2-х т. - К., 1994.

Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні. – К., 1994.

Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. Суспільно-політичні й ідеологічні передумови виникнення вищої освіти на Україні. – К., 1991.

21. Українська національна революція середини

XVII століття

План

Вступ.

1. Передумови, причини, характер, особливості та рушійні сили революції.

2. Основні етапи революції.

3. Історичне значення та уроки української національної революції.

Висновки.

Література

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е доповнене і перероблене / За ред. В.А. Смолія. – К., 2000.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Свешніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів, 1992.

Смолій В.А., Степанков В.І. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. – К., 1995.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки визвольної війни та її вплив на формування Української держави. – Львів,1991.

22. Богдан Хмельницький – видатна постать в історії українського народу

План

Вступ.

1. Становлення Богдана Хмельницького як особистості. На чолі повсталого народу.

2. Богдан Хмельницький як політик, дипломат і полководець в роки української національної революції середини XVII ст.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України в особах ІХ – XVІІІ ст. – К., 1993.

Костомаров М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів. 1990.

Смолій В.А., Степанков В.І. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. – К., 1994.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. – К., 1995.

23. Богдан Хмельницький як фундатор Української

держави

План

Вступ.

1. Життєвий шлях Богдана Хмельницького як школа гартування майбутнього політичного діяча.

2. Діяльність Богдана Хмельницького в створенні Української козацької держави.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України в особах ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

Костомаров М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Смолій В.А., Степанков В.І. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. – К., 1994.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. – К., 1995.

24. Богдан Хмельницький як видатний полководець

Української середини ХVІІ ст.

План

Вступ.

1. Становлення Богдана Хмельницького як воєначальника.

2. Богдан Хмельницький на чолі армії повсталого народу.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України в особах ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

Костомаров М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Смолій В.А., Степанков В.І. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. – К., 1994.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. – К., 1995.

25. Богдан Хмельницький як видатний дипломат Української козацької держави

План

Вступ.

1. Життєвий шлях Богдана Хмельницького – сувора школа дипломатичного гарту.

2. Дипломатія Богдана Хмельницького в 1648-1654 рр.

3. Дипломатична діяльність Б.Хмельницького в 1654 - 1657 рр.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Українсько-російський договір. 1654 р.: Міфи і реальність. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України в особах ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

Костомаров М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Смолій В.А., Степанков В.І. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. – К., 1994.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. – К., 1995.

26. Полковники Богдана Хмельницького – народні герої Української національної революції середини ХVІІ ст.

План

Вступ.

1. Українська революція середини ХVІІ ст. – закономірний вияв стремління українства до створення своєї держави.

2. Полковники Богдана Хмельницького – втілення героїзму і великого військового таланту нашого народу.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України в особах ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

Костомаров М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. – К., 1991.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Смолій В.А., Степанков В.І. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. – К., 1994.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. – К., 1995.

Чайковський А. Полковник Кричевський. Історична постать. – Львів, 1992.

Яковлєва Т. Іван Богун-Федорович // Київська старовина. – 1992. - № 5.

27. “Руїна” трагічна сторінка історії українського

народу в ХVІІ ст.

План

Вступ.

1. Причини, сутність та наслідки “Руїни” для державності України.

2. Боротьба патріотичних сил за обстоювання прав і свобод українського народу.

3. Ретроспективний погляд на уроки “Руїни” з реалій сучасних проблем розвитку України.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Наливайко Д. Козацька християнська республіка. Запорізька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках. – К., 1992.

Смолій В.А., Степанков В.І. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: проблеми державотворення. – К., 1993.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х томах. – Т.ІІ. – Львів, 1991.

Художня література

Мушкетик Ю. На брата брат. Історичний роман. – К., 1994.

Мушкетик Ю. Яса. Роман. - К., 1987.

28. Гетьман Іван Виговський – трагічна постать у

боротьбі за державність України

План

Вступ.

1. Іван Виговський як соратник Богдана Хмельницького.

2. На патріотичних шляхах обстоювання прав і свобод України.

Висновки.

Література

Апанович О.Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К.,1991.

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Велика історія України від найдавніших часів. – К., 1993.

Гадяцький трактат // Єфименко О.Я. Історія України та її народу. – К., 1992.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене // За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Смолій В.А., Степанков В.І. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст. : проблеми державотворення. – К., 1993.

Смолій В., Степанков В. Переддень Руїни (1650 –1670 рр.) // Київська старовина. – 1993. – № 6.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: у 3-х томах. – Т.ІІ. Львів, 1991.

Художня література

Мушкетик Ю. На брата брат. Історичний роман. – К., 1994.

Нечуй-Левицький І. Гетьман Іван Виговський. – К., 1991.

29. Гетьман Петро Дорошенко: в боротьбі

за соборність України

План

Вступ.

1. “Руїна” як одна з найтрагічніших сторінок в історії українського народу.

2. Петро Дорошенко: внутрішня та зовнішня політика.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е доповнене і перероблене // За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Смолій В.А., Степанков В.І. Правобережжя України в другій половині XVII – XVIII ст.: проблеми державотворення. – К., 1993.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х томах. – Т.ІІ. – Львів, 1991.

30. Іван Сірко – видатний козацький воєначальник і борець за свободу України

План

Вступ.

1. Запорізькі козаки - основна сила опору татарсько-турецької агресії проти України в XVIII ст.

2. Кошовий отаман Іван Сірко – керівник Запорізького війська.

3. Іван Сірко та його політика в Україні доби “Руїни”.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К., 1991.

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Смолій В.А., Степанков В.І. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: проблеми державотворення. – К., 1993.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: у 3-х томах. – Т.ІІ. – Львів, 1991.

Художня література

Кулаковський В. Іван Сірко. Роман. – К., 1992.

Мушкетик Ю. Яса. Роман. – К., 1987.

31. Києво-Могилянська Академія:

історія, традиції, значення

План

Вступ.

1. Стан та розвиток освіти в Україні в кінці ХVI – на початку ХVІІ ст. Братські школи та Острозький колегіум.

2. Києво-Могилянська Академія – провідний навчальний заклад Східної Європи в ХVІІ ст.

Висновки.

Література

Брюховецький В. Відродження // Київська старовина. – 1993. - № 1.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. – К., 1990.

Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

Хижняк З. Галжка Гулевичівна // Київська старовина. – 1994. – № 4.

Хижняк З.І. Києво-Могилянська Академія. Суспільно-політичні і ідеологічні передумови виникнення вищої освіти на Україні. – К,. 1991.

32. Іван Мазепа – видатний гетьман в історії

українського народу

План

Вступ.

1. Економічний, соціальний, політичний та культурний стан України за часів гетьмана Івана Мазепи.

2. Іван Мазепа на чолі повстання проти Москви.

3. Наслідки поразки повстання для подальшої долі України.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Голубенко П. Україна і Росія в світі культурних взаємин. – К., 1993.

Історія України в особах. ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

І.Мазепа і Москва. Історичні розвідки і статті. – К., 1994.

Сергійчук В.І. Кого зрадив гетьман Мазепа. – К., 1992.

Сергійчук В.І. Полтавська трагедія України. Саме так треба сприймати перемогу Росії над шведами й нами в 1709 році. – К., 1999.

Художня література

Лепкий Б. Мазепа. Історичні повісті: Мотря. Не вбивай. Батурин. Полтава. З-під Полтави до Бендер. – К., 1991 – 1992.

Колісниченко Ю., Малюк М. Чорний манускрипт. Історична повість // Неопалима купина. – 1995. – № 5 – 6.

33. Гетьман в екзилі Пилип Орлик

План

Вступ.

1. Поразка гетьмана Івана Мазепи в боротьбі за суверенність Української держави. Пилип Орлик – український гетьман в екзилі.

2. Конституція Пилипа Орлика – перший демократичний правовий документ в Україні.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Борщак І. Мазепа, Орлик, Войнаровський. – Львів, 1991.

Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: життя і пориви великого гетьмана. – К., 1991.

Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. – К., 1994.

Історія України в особах. ІХ – ХVІІІ ст. – К., 1993.

Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К., 1993.

Смолій В.А., Степанков В.І. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: проблеми державотворення. – К., 1993.

Субтельний О. Мазепинці. – К., 1994.

34. Гетьман Павло Полуботок

План

Вступ.

1. Становище України на початок 20-х рр. ХVІІІ ст.

2. Діяльність Павла Полуботка в обстоюванні прав і свобод України. Загибель мужнього гетьмана.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. – К., 1994.

Смолій В.А., Степанков В.І. Українська державницька ідея. – К., 1997.

Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3-х т. – Львів, 1990-1992.

Художня література

Мушкетик Ю. Гетьманський скарб. – К., 1993.

35. Гетьманщина після поразки повстання Івана Мазепи

План

Вступ.

1. Гетьмани Іван Скоропадський і Павло Полуботок та Перша Малоросійська колегія.

2. Гетьман Данило Апостол та “Правління гетьманського уряду”.

3. Гетьман Кирило Розумовський та Друга Малоросійська колегія. Остаточна ліквідація української державності.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVIII ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. 1–2. – К., 1992.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760 – 1830). – К., 1996.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 2. – К., 1992.

36. Запорізька Січ у ХVІІІ ст.

План

Вступ.

1. Участь запорожців у повстанні гетьмана Івана Мазепи.

2. Олешківська та Кам’янська Січ (1709 – 1734 рр.)

3. Нова Січ.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760 – 1830). – К., 1996.

Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – Т.3. – Львів, 1992.

37. Гайдамацький рух в Україні

План

Вступ.

1. Становище Правобережної України в складі Речі Посполитої у ХVIII ст.

2. Гайдамацький рух 30 – 50-х років ХVIII ст.

3. Коліївщина.

Висновки.

Література

Дорошенко Д. Нариси історії України. Т. 2. – К., 1992.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / Під ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т.2. – К., 1992.

Смолій В.А., Степанков В.І. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: проблеми державотворення. – К., 1993.

38. Слобідська Україна в другій половині ХVII та ХVIII ст.

План

Вступ.

1. Освоєння українцями території “Дикого поля’’.

2. Козацький устрій Слобожанщини.

3. Культура та побут Слобідської України.

Висновки.

Література

Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків, 1993.

Багалій Д.І., Міллер О.П. Історія міста Харкова (1655 – 1905) за 250 років його існування. В 2-х т. – Харків, 1995.

Історія Слобідської України. Навч. посібник з народознавства та краєзнавства. – Харків, 1998.

39. Харків у другій половині ХVII та ХVIII ст.

План

Вступ.

1. Заснування Харкова.

2. Харків як економічний та культурницький центр Слобожанщини.

Висновки.

Література

Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків, 1993.

Багалій Д.І., Міллер О.П. Історія міста Харкова (1655 – 1905) за 250 років його існування. В 2-х т. – Харків, 1995.

Дяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. Изд. 4-е, исправленное и дополненное. – Харьков, 1977.

Лейбфрейд Я.Ю., Полякова Ю.Ю. Харьков от крепости до столицы: заметки о старом городе. – Харьков, 1998.

40. Історична доля українського козацтва.

План

Вступ.

1. Ліквідація Запорізької Січі в 1775 р.: причини та наслідки.

2. Дунайська Січ, її історія.

3. Запорожці на Кубані.

Висновки.

Література

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1993.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994.

Драгоманов М.П. Пропащий час: українці під Московським царством. 1654 – 1876 // Укр. іст. журн. – 1991. – № 9.

Історія українського війська. – Львів, 1992.

Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3-х т. – Львів, 1990-1992.

41. Українська культура ХVII – XVIII ст.

План

Вступ.

1. Освіта, література, мистецтво, архітектура України: провідні тенденції розвитку.

2. Вплив української культури на розвиток російської культури.

Висновки.

Література

Голубенко П. Україна і Росія в світі культурних взаємин. – К., 1993.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

Степановик Д.В. Українська графіка ХVII – XVIII століть. – К., 1982.

Хижняк З.І. Києво-Могилянська Академія. Суспільно-політичні й ідеологічні передумови виникнення вищої освіти на Україні. – К., 1991.

42. Українські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії у ХІХ столітті

План

Вступ.

1. Соціально-економічне та суспільно-політичне становище західноукраїнських земель в першій половині ХІХ ст.

2. Особливості розвитку Галичини, Закарпаття та Буковини в другій половині ХІХ ст.

3. Галичина як центр українського національного руху.

Висновки.

Література

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст. – К., 1996.

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. ІІ. – К., 1991.

Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.). – К., 1992.

Леник В. Українська організована молодь (молодечі організації від початків до 1914 р.). – Мюнхен; Львів, 1994.

43. Українські землі у складі Російської імперії у

ХІХ столітті

План

Вступ.

1. Соціально-економічне та суспільно-політичне становище українських земель в першій половині ХІХ ст.

2. Особливості розвитку промисловості та сільського господарства України в другій половині ХІХ ст.

3. Імперська політика царату щодо українства: її сутність, основні напрямки та наслідки.

Висновки.

Література

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст. – К., 1996.

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1996.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. 2. – К., 1991.

Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.). – К., 1992

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини (1760 – 1830). – К., 1996.

44. Український національний рух у ХІХ столітті

План

Вступ.

1. Український національний рух: сутність та особливості.

2. Початковий та культурницький етапи розвитку національного руху.

3. Українські громадсько-політичні організації та партії в другій половині ХІХ ст.

Висновки.

Література

Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г.Шевченка. – К., 1998.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.

Останнім шляхом Кобзаря. – К., 1994.

Скакун О.Ф. Драгоманов как политический мыслитель. - Харьков, 1993.

45. Культура України першої половини ХІХ ст.

План

Вступ.

1. Суспільно-політичне становище Українських земель в першій половині ХІХ ст. Передумови духовного відродження.

2. Іван Котляревський та Григорій Квітка-Основ’яненко. Галицька “трійця”.

3. Тарас Шевченко та історичне значення його творчості.

Висновки.

Література

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г.Шевченка. – К., 1998.

Денисенко А. Зліт та падіння Василя Каразіна // Київська старовина. – 1993. – № 6.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. 2. – К., 1991.

Історія української культури. – К., 1994.

Останнім шляхом Кобзаря. – К., 1994.

Пріцак О. Пророк // Київська старовина. – 1994. – № 2.

46. Кирило-Мефодіївське товариство – перша революційно-демократична організація в Україні

План

Вступ.

1. Соціально-політичне становище України в 40-ві роки ХІХ ст. Виникнення Кирило-Мефодіївського товариства.

2. Програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства та їх вплив на розвиток громадсько-політичної думки в Україні.

3. Значення діяльності Кирило-Мефодіївців для патріотичного виховання українства.

Висновки.

Література

Антонович М. Національно-політичні наслідки повстання Кирило-Мефодіївського братства // Генеза. – 1995. - № 2.

Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г.Шевченка. – К., 1998.

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Гончарук П. Участь Кирило-Мефодіївців у діяльності Київської “Тимчасової комісії для розгляду давніх актів” // Київська старовина. – 1993. – № 4.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т. 2. – К., 1991.

Зінченко А.А. З історії селянського руху на Правобережній Україні у ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. // Укр. іст. журн. – 1991. – № 1.

Кирило-Мефодіївське товариство. – К., 1990.

Останнім шляхом Кобзаря. – К., 1999.

Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості: кінець ХVІІІ – початок ХХ ст. // Укр. іст. журн. – 1993. – № 7 – 8.

47. Тарас Шевченко – будитель і пророк української нації

План

Вступ.

1. Соціально-економічне та суспільно-політичне становище українства в першій половині ХІХ ст. Необхідність появи виразника потягу народу до волі.

2. Боротьба українського народу за незалежність та волю в творчості Тараса Шевченка.

3. Тарас Шевченко і сучасна Україна.

Висновки.

Література

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г.Шевченка. – К., 1998.

Історія української культури / За ред. І.Крип’якевича. – К., 1994.

Останнім шляхом Кобзаря. – К., 1994.

Охрімович Ю. Політичний світогляд Т.Шевченка // Київська старовина. – 1994. - № 2.

Пріцак О. Пророк // Київська старовина. – 1994 . – № 2.

Сверстюк Є. Блудні сини України. – К., 1993.

Степовик Д. Християнство і Шевченко // Київська старовина. – 1994. – № 2.

Художня література

Шевчук В. Син волі. Роман у двох книгах. – К., 1989.

48. Михайло Драгоманов – видатна постать українського національно-визвольного руху ХІХ ст.

План

Вступ.

1. Пожвавлення демократичного руху в Україні в другій половині ХІХ ст. Становлення Михайла Драгоманова як особистості.

2. Михайло Драгоманов як в виразник передової думки української громадськості.

3. Вплив ідей та діяльності Михайла Драгоманова на розвиток політичної думки щодо державності українства.

Висновки.

Література

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVIII – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Денисенко А. Епоха в українському житті // Пам’ять століть. – 1996. – № 2.

Іванченко Р. Заповідь подвижника і сучасне державотворення. // Пам’ять століть. – 1996. – № 2.

Іванова Л.Г. М.П. Драгоманов: історія України // Укр. іст. журн. – 1991. – № 9.

Катренко А. Початки нового етапу українського національного руху в ХІХ ст.// Укр. іст. журн. – 1991. – № 9.

Круглатов А. Євро центризм М.Драгоманова // Політика і час. – 2001. – № 11.

Лисяк-Рудницький І. Історичні есе – Т.1. – К., 1994.

Сарбей В.Г. До поглядів М.П. Драгоманова на національне питання // Укр. іст. журн. – 1991. – № 9.

Сарбей В. “Щоб національна свідомість росла серед наших власних земляків”. // Укр. іст. журн. – 1991. – № 9.

Скакун О.Ф. М.П. Драгоманов как политический мыслитель. – Харьков, 1993.

49. Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ ст.

План

Вступ.

1. Суспільно-політичне становище українських земель в другій половині ХІХ ст.

2. Селянський та робітничий рух. Передумови виникнення політичних течій та організацій.

3. Діяльність перших громадських та політичних організацій в Україні.

Висновки.

Література

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) – Львів, 1996.

Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу Визволення України: нариси з історії соціал-демократії початку ХХ ст. – Харків, 1996.

Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1996.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.

Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. Шляхом національного відродження. Національне питання в програмах та діяльності українських партій в Наддніпрянщині 1900–1917. – К., 1998.

Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.) – К., 1992.

Катренко А. Початки нового етапу українського національного руху в ХІХ ст. // Пам’ять століть. – 1996. – № 2.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т.2. – К., 1992.

Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні кінець ХІХ – початок ХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. – К., 1999.

Рибалка І.К. Історія України. Ч.2. – Харків, 1997.

Сарбей В. “Щоб національна свідомість росла серед наших власних земляків” // Пам’ять століть. – 1996. – № 2.

50. Культура українського народу другої

половини ХІХ ст.

План

Вступ.

1. Соціально-економічне та політичне становище українства в Російській та Австро-Угорській імперіях у другій половині ХІХ ст.

2. Сутність антиукраїнської політики Російського уряду та політики австро-польського гноблення.

3. Досягнення української культури другої половини ХІХ ст.: література, мистецтво, наука.

Висновки.

Література

Аксіома для нащадків: українські імена у світовій науці. Зб. нарисів. – Львів. 1992.

Верига В. Нариси з історії України ( кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т.ІІ. – К., 1990.

Історія української культури. – К., 1994.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т.2. – К., 1991.

Скібіцька Т. Київ Данила Щербаківського // Генеза. – 1996. № 3.

Шулешко І. Архітектор Валеріан Куликовський. Нарис життя і творчості // Генеза. – 1996. – № 4.

Художня література

Модест Меншинський: спогади, матеріали, листування. – К., 1995.

51. Соціально-економічні та суспільно-політичні

процеси в Українських землях в кінці ХІХ –

на початку ХХ ст.

План

Вступ.

1. Особливості економічного розвитку українських земель в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

2. Виникнення українських політичних партій, їх програми та діяльність.

Висновки.

Література

Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – Львів, 1996.

Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу Визволення України: нариси з історії соціал-демократії початку ХХ ст. – Харків, 1996.

Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1996.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.

Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. Шляхом національного відродження. Національне питання в програмах та діяльності українських партій в Наддніпрянщині 1900 – 1917. – К., 1998.

Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.). – К., 1992.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 2. – К., 1992.

Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ – початок ХХ століття; зародження, еволюція, діяльність, історична доля. – К., 1999.

Рибалка І.К. Історія України. – Ч.2. – Харків, 1997.

Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості: кінець ХVIII – початок ХХ ст. // Укр. іст. журн. – 1993. – № 7 – 8.

52. Україна в революційних подіях 1905 – 1907 років

План

Вступ.

1. Загострення суспільних суперечностей на початку ХХ ст. Українське національно-культурне відродження 1905–1907 рр.

2. Українські політичні партії: програми, діяльність, місце в громадському житті.

Висновки.

Література

Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу Визволення України: нариси з історії соціал-демократії початку ХХ ст. – Харків, 1996.

Голубуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1996.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.

Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. Шляхом національного відродження. Національне питання в програмах та діяльності українських партій в Наддніпрянщині 1900–1917. – К., 1998.

Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.). – К., 1992.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т.2. – К., 1992.

Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ – початок ХХ століття; зародження, еволюція, діяльність, історична доля. – К., 1999.

Рибалка І.К. Історія України. – Ч.2. – Харків, 1997.

№ 53. Україна в Першій світовій війні (1914 – 1918 рр.)

План

Вступ.

1. Причини, характер та особливості Першої світової війни. Українська проблема в планах воюючих сторін.

2. Воєнні дії на території України. Репресії Російської та Австро-Угорської адміністрацій в Західної Україні.

Висновки.

Література

Грушевський М.С. Новий період історії України (за роки від 1914 до 1919). – К., 1992.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Історія українського війська. – Т.2. – Львів, 1996.

Леник В. Українська організована молодь (молодечі організації від початків до 1914 р.). – Мюнхен; Львів, 1994.

Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. – Львів, 1991.

Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. – Львів, 2000.

Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т.2. – К., 1992.

Рибалка І.К. Історія України. – Ч.2. – Харків, 1997.

54. Центральна Рада та її роль і значення у відродженні

державності українського народу (1917 – 1918 рр.)

План

Вступ.

1. Політична ситуація в Україні після повалення Російського самодержавства. Виникнення Української Центральної Ради.

2. Від обстоювання автономії до проголошення незалежності України.

Висновки.

Література

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917 – 1918. – Львів, 1994.

Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.Г.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Романчук О. Ультиматум. – К., 1990.

Універсали Української Центральної Ради // Конституційні акти України. 1917–1920. – К., 1992.

55. Українсько-більшовицька війна кінця 1917 – початку 1918 р.: причини, сутність, наслідки

План

Вступ.

1. Суспільно-політичне становище України в другій половині 1917 р. та ставлення Центральної Ради до більшовицького перевороту у Петрограді.

2. Агресія більшовицьких військ в Україну та її наслідки.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Історія українського війська. – Т. 2. – Львів,1992.

Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917–1918. – Львів, 1994.

Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Романчук О. Ультиматум. – К., 1990.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. –Т.2. – К., 1997.

№ 56. Михайло Грушевський як науковець та

політичний діяч

План

Вступ.

1. Наукова діяльність вченого-історика.

2. На чолі Української Центральної Ради.

3. Історична доля Михайла Грушевського.

Висновки.

Література

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К.,1991.

Грушевський М. Історія України – Русі – Т.1. – К., 1991.

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1992.

Копиленко О.Л. “Сто днів” Центральної Ради. – К., 1992.

Новітня історія України. 1900 – 2000. – К., 2000.

Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. – К., 1996.

Пристайко В., Шаповал Ю. Справа “Спілки Визволення України”. – К., 1995.

Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського. Останнє десятиліття (1924 – 1934). – К., 1993.

Шаповал Ю. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001.

57. Володимир Винниченко: митець

та політик

План

Вступ.

1. На шляхах соціальної боротьби та літературної діяльності.

2. У роки Української національно-демократичної революції.

3. Політична поразка та еміграція.

Висновки.

Література

Верстюк В. Українська Центральна Рада. – К.,1997.

Верстюк В., Остапенко Т. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998.

Винниченко В. Заповідь борцям за визволення. – К., 1991.

Винниченко В. Відродження нації. У 3-х ч. – К., 1990.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Копиленко О.Л. “Сто днів” Центральної Ради. – К., 1992.

Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917 – 1918. – Львів, 1994.

Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

58. Українська держава гетьмана Павла

Скоропадського

План

Вступ.

1. Гетьманський переворот.

2. Основні напрямки внутрішньої політики гетьманату.

3. Зовнішня політика Української держави.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нарис політичної історії. – К., 1993.

Історія Українського війська. –Т.2. – Львів, 1992.

Історія України: нове бачення. – К., 2000.

Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000. – К., 2000.

Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873–1945. – К., 1993.

Українська держава – гетьманат // Конституційні акти України. 1917 – 1920. – К., 1992.

59. Західноукраїнська Народна Республіка

План

Вступ.

1. Історичні передумови національно-державного відродження Західної України.

2. Основні напрямки внутрішньої політики ЗУНР. Злука ЗУНР та УНР.

3. Українсько-польська війна та поразка західних українців.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України /Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. – Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія українського війська. – Т.2. – Львів, 1992.

Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху ( ХІХ ст. – 1939). – Івано-Франківськ, 1993.

Новітня історія України. 1990 – 2000: Підручник / А.Г. Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Удовиченко О.І. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських збройних сил 1917–1921. – К., 1995.

60. Доба Директорії в Українській національно-

демократичній революції

План

Вступ.

1. Прихід до влади Директорії: програмові засади та основні напрямки її діяльності.

2. Трагічний 1919 рік.

3. Варшавська угода та події 1920 року.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Історія українського війська – Т.2. – Львів, 1992.

Кондратюк В. Державність України (1917 – 1920 рр.). – Львів, 1992.

Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. – Львів, 1991.

Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.

Новітня історія України. 1990 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Удовиченко О.І. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських збройних сил 1917 – 1921. – К., 1995.

61. Історичний портрет Симона Петлюри

План

Вступ.

1. Перші роки становлення політика.

2. Діяч української Центральної Ради.

3. На чолі Директорії.

4. В еміграції.

Висновки.

Література

Збірник пам’яті Симона Петлюри (1879 – 1926). – К., 1992.

Історія українського війська. – Т. 2. – Львів. 1992.

Історія України: нове бачення. – Т. 2. – К., 1996.

Новітня історія України, 1990 – 2000. – К., 2000.

Петлюра С. Народе український. Вибрані статті, листи, документи. – Харків, 1992.

Петлюра С. Статті. – К., 1993.

Сергійчук В.І. Симон Петлюра і єврейство. – К., 1999.

Сергійчук В.І. Погроми в Україні 1914 – 1920. Від штучних стереотипів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах. – К., 1998.

62. Нестор Махно: проти всіх влад і режимів

План

Вступ.

1. Життєвий шлях та ідейні погляди Нестора Махна.

2. Збройна боротьба в Україні 1918 – 1921 рр. та участь у ній Нестора Махна.

3. В еміграції.

Висновки.

Література

Верстюк В. Махновщина. – К., 1992.

Волковинський В. Нестор Махно. Легенди і реальність. – К., 1994.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Махно Н. Воспоминания. – М.,1992.

Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. – К., 1994.

Художня література

Горліс-Горський Ю. Холодний яр. – Львів. 1994.

63. Українські національно-державні утворення

1917 – 1920 рр. та проблеми формування їх кордонів

План

Вступ.

1. Визначення кордонів УНР часів Центральної Ради.

2. Українська держава гетьмана П.Скоропадського та формування її кордонів.

3. Спроби врегулювання меж державної території УНР в 1919–1920 рр.

Висновки.

Література

Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 1994.

Вивід прав України. – Львів, 1991.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Нагаєвський В. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917–1920 роках. – К., 1999.

64. Українська національно-демократична революція 1917 – 1921 рр. як визначне історичне явище та причини її поразки

План

Вступ.

1. Національна революція як об’єктивна необхідність державного відродження українства.

2. Причини поразки національно-визвольних змагань українського народу: внутрішні та зовнішні чинники.

3. Історичне значення та уроки української революції.

Висновки.

Література

Грицюк Я. Чому зазнала поразки українська революція? //Генеза. – 1996.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене. – К., 2000.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид 2-е, зі перероблене. – Львів, 1998.

Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Сергієнко П.П. Соборна Україна: Від ідеї до життя. – К., 1993.

Художня література

Суровцова Н. Спогади. – К., 1996.

65. Радянський політичний режим в Україні в 20-ті р. ХХ ст.

План

Вступ.

1. Становище України після поразки національно-демократичної революції 1917 – 1921 рр.

2. Формальний статус та реальне становище УСРР у складі радянської федерації.

3. Політика “українізації”: причини, сутність та наслідки.

Висновки.

Література

Даниленко В., Касьянов Г. Сталінізм і українська інтелігенція (20 – 30-і рр.). – К., 1991.

Касьянов Г. Українська інтелігенція 20-30 років: соціальний портрет та історична доля. – К.; Едмонтон, 1992.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1993.

Шаповал Ю. Людина і система (Штрихи до портрета з тоталітарної доби в Україні). – К., 1994.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: Сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Художня література

Керч О. Альбатроси. Роман // Дзвін. – 1994. – № 11 – 12.

66. Голод 1921-1923 рр. в Україні

План

Вступ.

1. Економічне, соціальне та політичне становище України на початку 20-х рр.

2. Голод в Україні на початку 20-х рр.: причини, особливості, наслідки.

Висновки.

Література

Голод 1921 – 1923 років в Україні. Зб. документів і матеріалів. – К., 1993.

Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20 – 30-ті роки. – К., 1991.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1992.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

67. Україна в умовах “нової економічної політики”

План

Вступ.

1. Економічне становище України на початку 20-х років. Криза політики “воєнного комунізму”.

2. Сутність та основні напрямки “НЕПу”.

3. Наслідки “НЕПу” для розвитку господарства України.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нарис політичної історії. – К., 1993.

Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20 – 30-ті роки. – К., 1991.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1992.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.Г.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

68. Український “націонал-комунізм” в 20-ті рр. ХХ ст.

План

Вступ.

1. Становище України в складі СРСР. Політика “українізації”.

2. “Націонал-комунізм”. Ідейні засади та основні течії.

3. Історична доля українських “націонал-комуністів”.

Висновки.

Література

Даниленко В., Касьянов Г. Сталінізм і українська інтелігенція (20 – 30-ті рр.). К., 1991.

Касьянов Г. Українська інтелігенція 20 – 30-х років: соціальний портрет та історична доля. – К.; Едмонтон, 1992.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Шаповал Ю. Людина і система (Штрихи до портрета з тоталітарної доби в Україні). – К., 1994.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

69. Українське національно-культурне відродження

20-х рр. ХХ ст.

План

Вступ.

1. Національне відродження в Україні: причини та сутність.

2. Розвиток освіти, науки, літератури та мистецтва в 20-ті рр.

3. Історична доля діячів української культури. “Розстріляне відродження”.

Висновки.

Література

Даниленко В., Касьянов Г. Сталінізм і українська інтелігенція (20 – 30-ті рр.) – К., 1991.

Касьянов Г. Українська інтелігенція 20 – 30-х років: соціальний портрет та історична доля. – К.; Едмонтон, 1992.

Кульчицький С. Комунізм В Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Шаповал Ю. Людина і система (Штрихи до портрета з тоталітарної доби в Україні). – К., 1994.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

70. Харків 20-х рр. ХХ ст. як центр українського

національного відродження

План

Вступ.

1. УСРР в системі радянської федерації. Харків як центр цього українського “державного” утворення, перша столиця.

2. Основні напрямки розвитку науки, освіти та культури у Харкові в 20-ті рр.

Висновки.

Література

Даниленко В., Касьянов Г. Сталінізм і українська інтелігенція (20 – 30-рр.). – К., 1991.

Історія Слобідської України: Навч. посібник з народознавства та краєзнавства. – Харків, 1998.

Касьянов Г. Українська інтелігенція 20 – 30-х років: соціальний портрет та історична доля. – К.; Едмонтон, 1992.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слісаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Шаповал Ю. Людина і система (штрихи до портрета з тоталітарної доби в Україні) – К., 1994.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

71. Індустріалізація в УРСР в 20 – 30-ті рр. ХХ ст.

План

Вступ.

1. Україна в планах радянського керівництва щодо індустріалізації.

2. Індустріалізація: основні напрямки та методи здійснення.

3. Суперечливість економічних, соціальних, етнодемографічних та екологічних наслідків індустріалізації.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України /Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

72. Колективізація в Україні в кінці 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст.

План

Вступ.

1. Згортання НЕПу. Сталінський “Великий перелом” на селі.

2. Проведення суцільної колективізації в українському селі та її наслідки.

Висновки.

Література

Колективізація і голод на Україні. 1929 – 1933. Збірник документів і матеріалів. – К., 1992.

Конвест Р. Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор. – К.,1989.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. – К., 1990.

Художня література

Барка В. Жовтий князь. Роман. – К., 1991.

73. Голодомор 1932 – 1933 рр.

План

Вступ.

1. Становище українського селянства на початку 30-х рр.

2. Геноцид проти українського народу як закономірність політики комуністичного тоталітаризму.

3. Етнодемографічні наслідки голодомору 1932 – 1933 рр.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нарис політичної історії. – К., 1995.

Кульчицький С. Ціна “великого перелому” – К., 1993.

Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. – Донецьк, 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. – К., 1990.

Шаповал Ю, Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К., 1997.

74. Сталінський терор в Україні в 30-ті роки ХХ ст.

План

Вступ.

1. Утвердження тоталітарного режиму в СРСР та його особливості в Україні.

2. Голодомор 1932 – 1933 рр. – найстрашніший злочин сталінізму.

3. “Боротьба з українським буржуазним націоналізмом” – засіб знищення української інтелігенції.

Висновки.

Література

Гунчак Г. Україна: перша половина ХХ століття. Нарис політичної історії. – К., 1995.

Касьянов Г. Українська інтелігенція 20 – 30-х років: соціальний портрет та історична доля. – К.; Едмонтон, 1992.

Кульчицький С. Ціна “великого перелому”. – К., 1993.

Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. – Донецьк, 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. – К., 1990.

Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К., 1997.

75. Західноукраїнські землі в 20 – 30-ті роки

План

Вступ.

1. Становище західноукраїнських земель після поразки національно-демократичної революції 1917 – 1921 рр.

2. Українські землі в складі Польщі.

3. Українці в Румунії.

4. Історична доля закарпатських українців.

Висновки.

Література

Гунчак Г. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Нагаєвський І. Історія української держави ХХ століття. – К., 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

76. “Українське питання” напередодні Другої

світової війни

План

Вступ.

1. Геополітична ситуація в Європі в кінці 30-х рр.

2. Україна в планах тоталітарних режимів.

3. Держава Карпатська Україна та її історична доля.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Вегеш М. Карпатська Україна (1938 – 1939). – Ужгород, 1993.

Вегеш М. Карпатська Україна 1938 – 1939 років у загальноєвропейському історичному контексті. – Т. 1,2. – Ужгород, 1997.

Історія України /Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000. Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Правда про “Золотий вересень” 1939-го. – К., 1999.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

77. “Радянизація” західноукраїнських земель

у 1939 – 1941 рр.

План

Вступ.

1. Пакт Молотова-Рібентропа та його наслідки для українських земель.

2. Приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР.

3. Основні напрямки політики радянського тоталітарного режиму на західноукраїнських землях.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Депортації: Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х років. Документи, матеріали, спогади. – Львів, 1996.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д. Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник /А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Правда про “золотий вересень” 1939-го. – К., 1999.

Трохимович В. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945). – Львів, 1995.

Трубайчук А. Друга світова війна. – К., 1995.

№ 78. Бойові дії на території України в 1941 – 1942 рр.

План

Вступ.

1. Плани німецької та радянської сторін напередодні війни між ними.

2. Німецький наступ в Україні в 1941 році. Поразка Червоної Армії.

3. Бойові дії в 1942 році. Завершення окупації України німецько-фашистськими військами.

Висновки.

Література

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. – Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війни. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

Лето 1941. Украина: Документы и материали. Хроника событий. – К., 1991.

Новітня історія України. 1900-2000: Підручник / В.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Трохимович В. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945). – Львів, 1995.

Трубайчук А. Друга світова війна. – К., 1995.

79. Фашистський окупаційний режим в Україні

в 1941 – 1944 рр.

План

Вступ.

1. Ідейні засади нацистської політики щодо українців та інших народів.

2. План “Ост” та основні напрямки його здійснення.

3. Використання економічного та людського потенціалу України в інтересах Німеччини.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

80. Радянський партизанський та підпільний рух

(1941 – 1944 рр.)

План

Вступ.

1. Фашистський окупаційний режим: загроза фізичного знищення українського народу.

2. Особливості формування і діяльності радянського підпілля та партизанських загонів у 1941 – 1942 рр.

3. Радянський партизанський рух у 1943 – 1944 рр.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Історія України. Курс лекцій / За ред. В.І.Ніколаєнка. – Харків, 2001

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Трохимович В. Україна в роки другої світової війни (1939 – 1945). – Львів, 1995.

81. ОУН та УПА в роки Другої світової війни

План

Вступ.

1. ОУН(м) та ОУН(р) напередодні нападу Німеччини на СРСР.

2. Акт проголошення незалежності української держави (1941 р.) та його значення. Похідні групи ОУН.

3. Формування та основні напрямки боротьби Української повстанської армії.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Наша кров – на своїй землі. – К., 2000.

Сергійчук В.І. ОУН-УПА в роки війни. – К., 1996.

82. Визволення України від німецько-фашистських

загарбників (1943 – 1944 рр.)

План

Вступ.

1. Стратегічний перелом в ході Великої Вітчизняної війни та його наслідки для України.

2. Бойові дії на теренах України в 1943 – 1944 рр. Значення визволення України.

Висновки.

Література

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Косик В. Україна в Німеччина в Другій світовій війни. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Трохимович В. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945). – Львів, 1995.

Трубайчук А. Друга світова війна. – К., 1995.

83. Харківські політехніки в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками

План

Вступ.

1. Політехніки – на фронтах війни.

2. Внесок учених-політехніків у перемогу над фашизмом.

Висновки.

Література

Костенко Ю.Т., Морозов В.В., Николаенко В.И., Сакара Ю.Д., Товажнянский Л.Л. Харьковский политехнический: ученые и педагоги. – Харьков, 1999.

Харьковский политехнический институт 1885 – 1985. История развития. – Харьков, 1985.

84. Внесок українського народу в перемогу над німецьким

фашизмом

План

Вступ.

1. Українці на фронтах Другої світової війни.

2. Трудові звитяги українського народу в забезпеченні розгрому фашизму.

3. Ціна перемоги над фашизмом для українського народу.

Висновки.

Література

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяги і жертовність. Українці на фронтах Другої світової війни. – К., 1997.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Трохимович В. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945). – Львів, 1995.

Трубайчук А. Друга світова війна. – К., 1995.

85. Радянський тоталітарний режим в Україні

в повоєнні роки

План

Вступ.

1. Особливості комуністичного тоталітаризму в Україні в післявоєнне десятиліття.

2. Політичні репресії проти української інтелігенції.

3. Друга “радянізація” Західної України.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Рубльов О.С., Черненко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20 – 50-ті рр. ХХ ст.). – К., 1999.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Шаповал Ю. Україна в 20 – 50-х роках: сторінки ненаписаної історії. – К., 1993.

Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях 30 – 50-ті рр. ХХ ст. – Луцьк, 1995

86. Відбудова господарства України в повоєнні роки

(1946 – 1950 рр.)

План

Вступ.

1. Соціально-економічне становище України після закінчення Другої світової війни.

2. Повоєнна відбудова: пріоритети та особливості.

3. Відновлення промисловості. Військово-промисловий комплекс в повоєнні роки.

4. Становище сільського господарства.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ століття: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія Української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

87. Голод 1946-1947 рр.

План

Вступ.

1. Становище сільського господарства після закінчення Великої Вітчизняної війни.

2. Голод 1946 – 1947 рр.: причини та наслідки.

Висновки.

Література

Воронов І.О., Пилявець Ю.Г. Голод 1946 – 1947. – К., 1991.

Голод 1946 – 1947 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. – Київ, 27 травня 1997 р. Матеріали. – К.; Нью-Йорк, 1998.

Голод в Україні 1946 – 1947: документи і матеріали. – К., Нью-Йорк, 1996.

Голод 1946 – 1947 рр. на Полтавщині. Матеріали і документи. – Полтава, 1996.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Шитюк М. Голодомори ХХ століття. – К., 1997.

88. Збройна боротьба Української повстанської армії

проти сталінського режиму в післявоєнний період

(40-ві – 50-ті роки ХХ ст.)

План

Вступ.

1. Соціально-політичне становище західноукраїнських земель в повоєнні роки. Політика радянського режиму.

2. Основні напрямки збройної боротьби УПА проти сталінського режиму та її наслідки.

Висновки.

Література

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Новітня історія України. 1900-2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Трагедія українців Польщі. – К., 1997.

Сергійчук В.І. Наша кров – на своїй землі. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944-1953 рр. – К., 1998.

Сергійчук В.І. Депортація поляків з України. Невідомі документи про насильницьке переселення більшовицькою владою польського населення з УРСР в Польщу в 1944 – 1946 рр. – К., 1999.

89. “Хрущовська відлига” та її наслідки для України

План

Вступ.

1. Послаблення радянського тоталітаризму в Україні після смерті Й.Сталіна.

2. Політика “десталінізації” та її наслідки.

3. Українське національно-культурне відродження доби “відлиги”.

Висновк.

Література

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950 – 1960 рр.: еволюція тоталітарної системи. – Львів, 1996.

Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1960 – 1980 рр.). – К., 1999.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі Опору 1960 – 1980 років. – К., 1995.

Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х рр.) – К., 1994.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

90. Соціально-економічні реформи 50 – 60 рр. ХХ ст. в СРСР

та їх вплив на становище України

План

Вступ.

1. “Хрущовська відлига”: її сутність та необхідність змін у сфері економіки і в суспільному житті.

2. Промисловість та сільське господарство: здобутки, невирішені проблеми, прорахунки.

3. Соціальні наслідки реформ для українського суспільства.

Висновки.

Література

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950– 1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. – Львів, 1996.

Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1960 – 1980 рр.). – К., 1999.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

91. Українське національно-культурне

відродження 50 – 60-х рр. ХХ ст.

План

Вступ.

1. “Хрущовська відлига” та її вплив на становище України.

2. “Шістдесятники” та їх внесок в розвиток української культури.

Висновки.

Література

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі Опору 1960 – 1980 років. – К., 1995.

Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х рр.). – К., 1994.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

92. М.С.Хрущов: державний і політичний діяч

План

Вступ.

1. Формування М.С.Хрущова як політичного діяча в Україні в 20-ті – 30-ті роки.

2. М.Хрущов на посаді першого секретаря ЦК КПУ (1938 –1949 рр.)

3. Політика Хрущова щодо України в добу “відлиги”.

Висновки.

Література

Баран В.І. Україна в 1950 – 1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. – Львів, 1996.

Баран В.І. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Історія України: нове бачення. Вид 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Кожукало І.П., Шаповал Ю.І. Хрущов на Україні: сторінки історії. Про минуле – заради майбутнього. – К., 1989.

Мемуары Никиты Сергеевича Хрущева // Вопросы истории. – 1990. – № 2–12; 1991 – № 1–12; 1992 – № 1–3, 6–9, 11–12; 1993 – № 2–10.

Медведев Р.А. Н.С.Хрущев: политическая биография. – М., 1990.

Шаповал Ю. Людина і система (штрихи до портрета з тоталітарної доби в Україні). – К., 1994.

Шаповал Ю. Україна ХХ століття: особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001.

Шаповал Ю.І. М.С.Хрущов на Україні. – К., 1990.

93. Український дисидентський рух (60 – 80-ті рр. ХХ ст.)

План

Вступ.

1. Українське дисидентство як прояв українського національно-визвольного руху.

2. Зародження та основні напрямки діяльності дисидентського руху.

Висновки.

Література

Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1960 – 1980 рр.). – К., 1999.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1993.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі Опору 1960 – 1980 років. – К., 1995.

Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х рр.). – К., 1994

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х рр. – К., 1998.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

94. Суспільно-політичне життя України в добу

“застою” (70-ті – перша половина 80-х рр. ХХ ст.)

План

Вступ.

1. “Неосталінський” тоталітарний режим доби “застою” та його вплив на Україну.

2. Посилення контролю центру за суспільно-політичним життям в Україні.

3. Радянська політика в Україні та протидія їй з боку дисидентів.

Висновки.

Література

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1960 – 1980 рр.) – К., 1999.

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Історія України. Вид 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі Опору 1960 – 1980 років. – К., 1995.

Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-ті – перша половина 80-х рр.) – К., 1994.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

95. Соціально-економічне становище України в добу застою (70-ті – перша половина 80-х рр. ХХ ст.)

План

Вступ.

1. Екстенсивний шлях розвитку економіки України. Кризові явища: причини, наслідки.

2. Посилення залежності господарства України від центральних органів управління СРСР.

3. Особливості соціального становища України в 70-ті – 80-ті рр.

Висновки.

Література

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1960 – 1980 рр.) – К., 1999.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія – К., 1993.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія Української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

96. Становище української культури в роки “застою”

( 70-ті – перша половина 80-х рр. ХХ ст. )

План

Вступ.

1. Особливості суспільно-політичного становища України в 70-ті – першій половині 80-х рр.

2. Суперечливий характер розвитку науки та освіти.

3. Політика російщення: зниження соціального статусу української мови та утиски української культури.

Висновки.

Література

Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953 – 1985 рр. – Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950 – 1960 – х рр. Еволюція тоталітарної системи. – Львів, 1996.

Баран В.,Даниленко В. Україна в умовах системної кризи (1960 – 1980 рр.) – К., 1999.

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Лизанчук В. Навічно кайдани кували. Факти, документи, коментарії про русифікацію в Україні. – Львів, 1995.

Новітня історія України. 1900 – 2000. Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

97. “Перебудова” в СРСР та її наслідки для України

(1985 – 1991 рр.)

План

Вступ.

1. Загострення системної кризи радянського тоталітаризму та спроби його реформування в другій половині 80-х рр.

2. Загострення соціально-економічної ситуації в Україні. Зміни в суспільному житті.

3. Боротьба національно-демократичних сил за здобуття незалежності України.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1993.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Історія України: Курс лекцій / За ред. В.І.Ніколаєнка. – Харків, 2001.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія Української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

98. Чорнобильська катастрофа (1986 р.) та її наслідки

для України

План

Вступ.

1. Атомні електростанції в енергетичному потенціалі України у 80-ті рр.

2. Чорнобильська аварія.

3. Наслідки техногенної катастрофи: екологічні та соціально-політичні.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ століття: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Конституція України. – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Пилипчук О. Глобальні наслідки аварії на ЧАЕС // Українознавство. Календар-щорічник. – 2001. – К., 2000. – С.126-130.

99. Український національно-демократичний рух другої

половини 80-х та на початку 90-х рр. ХХ ст.

План

Вступ.

1. Вплив “перебудовчих” процесів в СРСР на національне пробудження українського народу.

2. Становлення та діяльність громадських організацій і рухів національно-демократичного спрямування.

3. Національно-демократичні сили в боротьбі за державну незалежність України.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Кравчук Л. Останні дні імперії. Перші роки надії. – К., 1994.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / С.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

100. Україна на шляху до незалежності

( 1985 – 1991 рр.)

План

Вступ.

1. Національне пробудження українського народу в другій половині 80-х рр. та початок формування опозиційних до КПРС організацій.

2. Програмові засади національно-демократичних сил та їх боротьба за українську державність. Декларація про державний суверенітет (16 липня 1990 р).

3. Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) та його історичне значення.

Висновки.

Література

Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.).

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.).

Історія України / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000. – К., 2000.

101. Політичне життя сучасної України

План

Вступ.

1. Становлення органів державної влади незалежної України. Повноваження трьох гілок влади.

2. Конституційний процес 1991 – 1996 рр. Конституція 1996 року.

3. Формування багатопартійної політичної системи. Основні політичні партії та рухи сучасної України.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Конституція України. – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

102. Соціально-економічне становище сучасної України

План

Вступ.

1. Кризове становище української економіки на початку 90-х рр.

2. Суперечливий характер ринкових перетворень в Україні.

3. Соціальні наслідки реформування економіки.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Конституція України. – К., 1996.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

103. Основні напрямки зовнішньої політики

сучасної України

План

Вступ.

1. Незалежна Україна як суб’єкт міжнародних відносин.

2. Західний вектор зовнішньої політики України: сутність та майбутні перспективи.

3. Україна і країни СНД.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

Бойко О.Д. Історія України у ХХ століття: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

Історія України: Курс лекцій / За ред. В.І.Ніколаєнка. – Харків, 2001.

Історія України. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

104. Українська західна діаспора

План

Вступ.

1. Основні етапи формування західної діаспори.

2. Сучасне становище українства в країнах Європи та Америки.

Висновки.

Література

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1993.

Заставний Ф.Д. Географія України. У 2-х кн. – Львів, 1994.

Заставний Ф.Д. Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах. – Львів, 1991.

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.

Українські канадці в історичних зв’язках із землею батьків. – К., 1990.

105. Східна українська діаспора: минуле, сучасне, майбутнє

План

Вступ.

1. Розселення українців на території Російської імперії в ХVIII – на початку ХХ ст.

2. Східна діаспора в ХХ ст.

3. Сучасний стан східної української діаспори.

Висновки.

Література

Бірюк М. Українська діаспора Воронежчини // Золоті ворота. – 1992. – Вип. 2.

Брязгунов Ю. Воронежчина: край, де живуть українці // Неопалима купина. – 1993. – № 2.

Заставний Ф.Д. Географія України. У 2-х кн. – Львів, 1994.

Заставний Ф.Д. Східна українська діаспора. – Львів, 1992.

Заставний Ф.Д. Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах. – Львів, 1991.

Наулко В. Український етнос у часі і просторі // Берегиня. – 1992. – № 1.

Павлюк С. Ментальність українського селянства // Берегиня. – 1992. – № 1.

Романчук О. Українці Якутії. Наміри є, залишилося їх реалізувати // Золоті ворота. – 1992. – Вип. 2.

Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. – К., 2000.

Сергійчук В.І. “Українізація Росії”. Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923 – 1932 роках. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917 – 1920 роках. – К., 1999.

Траф’як М. Сірий клин // Сучасність. – 1993. – № 12.

106. Національний технічний університет

“Харківський політехнічний інститут”:

основні етапи його історії

План

Вступ.

1. Заснування Харківського технологічного інституту та перші десятиліття його діяльності (1885 – 1917).

2. Радянська доба в історії Харківського політехнічного.

3. НТУ “ХПІ” на рубежі тисячоліть.

Висновки.

Література

Костенко Ю.Т., Морозов В.В., Николаенко В.И., Сакара Ю.Д., Товажнянский Л.Л. Харьковский политехнический. Ученые и педагоги. – Харьков, 1999.

Костенко Ю.Т., Морозов В.В., Николаенко В.И., Сакара Ю.Д., Товажнянский Л.Л. Харьковский политехнический. События и факты. – Харьков, 1999

Товажнянский Л.Л., Николаенко В.И., Морозов В.В., Сакара Ю.Д. Харьковский политехнический. На рубеже тысячелетий. – Харьков, 2000.

Харьковский политехнический институт. 1885 – 1985. История развития. – Харьков, 1985.

107. Українська національна символіка та її значення.

План

Вступ.

1. Герб.

2. Прапор.

3. Гімн.

Висновки.

Література

Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000

Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

Сергійчук В.І. Національна символіка України. – К., 1992.

108. Українські етнічні землі та державний кордон

України

План

Вступ.

1. Державний кордон України: етапи формування.

2. Українські етнічні землі за межами державного кордону.

Висновки.

Література

Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 1994.

Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.1. – К., 1991.

Заставний Ф.Д. Східна українська діаспора. – Львів, 1992

Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? – Львів, 1994.

Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. – К., 2000.

Сергійчук В.І. “Українізація Росії”. Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923 – 1932 роках. – К., 2000.

109. Родинна обрядовість українців

План

Вступ.

1. Традиційні обряди та ритуали в житті української сім’ї.

2. Найважливіші етапи в розвитку родини та їх відображення в традиційній обрядовості.

Висновки.

Література

Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури). – К., 2000.

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Килимник С. Український рік у народних звичаях і історичному висвітленні. У 2-х кн.. – К., 1994.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Скуратівський В.П. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

110. Народження дитини в традиційній українській

обрядовості

План

Вступ.

1. Вагітність жінки.

2. Родильна обрядовість.

3. Хрестини та кумівство.

Висновки.

Література

Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури). – К., 2000.

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К. 1994.

Скуратівський В.Т. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

111. Традиційна українська весільна обрядовість

План

Вступ.

1. Передвесільні обряди.

2. Українське весілля.

3. Післявесільна обрядовість.

Висновки.

Література

Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури). – К., 2000.

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Культура і побут населення України. – К., 1993

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К.. 1994.

Скуратівський В.Т. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

112. Традиційна українська поховальна обрядовість

План

Вступ.

1. Поховальні обряди.

2. Поминальні обряди.

Висновки.

Література

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

113. Традиційна українська календарна обрядовість

План

Вступ.

1. Весняні свята.

2. Літні свята.

3. Осінні свята.

4. Зимові свята.

Висновки.

Література

Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури). – К., 2000.

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Килимник С. Український рік у народних звичаях і історичному висвітленні. У 2-х кн. – К., 1994.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Скуратівський В.Т. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

114. Традиційні релігійні свята українців

План

Вступ.

1. Різдво.

2. Великдень.

3. Трійця.

4. Спас.

5. Пречиста.

Висновки.

Література

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Килимник С. Український рік у народних звичаях і історичному висвітленні. У 2-х кн. – К., 1994.

Огієнко І. Українська церква. У 2-х т. – К., 1994.

Скуратівський В.Т. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

115. Традиційні уявлення українців про навколишній світ

План

Вступ.

1. Рослинний світ.

2. Тваринний світ.

Висновки.

Література

Бунашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К., 1993.

Крисаченко В.С. Людина і довкілля. Антологія. У 2-х кн. Кн. 2. Людина і довкілля в українській духовності. – К., 1995.

Крисаченко В., Мостяєв О. Україна: природа і люди. – К., 2000.

Скуратівський В.Т. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1991.

116. Українська демонологія

План

Вступ.

1. Добрі духи.

2. Злі демони.

Висновки.

Література

Бунашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К., 1993.

Дмитренко М. Українська демонологія. – К., 1992.

Супруненко. Народини. – Запоріжжя, 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1991.

117. Традиційне українське сільське житло та

господарське подвір’я

План

Вступ.

1. Будівництво житла.

2. Хатній інтер’єр.

3. Господарське подвір’я.

Висновки.

Література

Історія української культури / За заг. ред. І.Крип’якевича. – К., 1994.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К.. 1994.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

118. Традиції українського землеробства

План

Вступ.

1. Хліборобство.

2. Городництво.

3. Садівництво.

Висновки.

Література

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

119. Традиційні українські ремесла

План

Вступ.

1. Ткацтво.

2. Гончарство.

3. Обробка дерева.

4. Ковальство.

Висновки.

Література

Історія української культури / За заг. ред. І.Крип’якевича. – К., 1994.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

120. Традиційний український одяг

План

Вступ.

1. Повсякденний одяг.

2. Святковий одяг.

Висновки.

Література

Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури). – К., 2000

Культура і побут населення України. – К., 1993..

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

121. Традиційна українська кухня

План

Вступ.

1. Повсякденні страви та напої.

2. Святкові страви та напої.

Висновки.

Література

Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури). – К., 2000.

Воропай О. Звичаї нашого народу. У 2-х т. – К., 1991.

Килимник С. Український рік у народних звичаях і історичному висвітленні. У 2-х кн. – К., 1994.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Скуратівський В.Т. Дідух. Свята українського народу. – К., 1995.

Українська минувщина. – К., 1993.

Українське народознавство. – Львів, 1994.

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

І. Підручники та навчальні посібники

1. Аркас М. Історія України – Русі. – К., 1993.

2. Білоцерківський В.Я. Історія України: Курс лекцій. – Харків, 1999.

3. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2000.

4. Бойко О.Д. Історія України у ХХ столітті: 20-ті – 90-ті роки. – Ніжин, 1994.

5. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

6. Борисенко В.К. Життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури): Навч. посібник. – К., 2000.

7. Брайчевський М. Вступ до історичної науки: Навч. посібник. – К., 1995.

8. Брайчевський М. Конспект історії України. – К., 1993.

9. Велика історія України. У 2-х т. – К., 1993.

10. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

11. Горський В.С. Історія української філософії: Навч. посібник. – К., 1996.

12. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

13. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1992.

14. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. – К., 1993.

15. Дорошенко Д. Нарис історії України. –Т.1–2. – К., 1992.

16. Єфименко О.Я. Історія України та її народу. – К., 1992.

17. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1993.

18. Історія держави і права України. У 2 ч. – К., 1996.

19. Історія Слобідської України: Навч. посібник з народознавства та краєзнавства. – Харків, 1998.

20. Історія України / За ред. Б.Д.Лановика. – К., 2000.

21. Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. – Львів, 1996.

22. Історія України / Керівник авт. колективу Ю.Д.Зайцев. Вид. 2-е, зі змінами. – Львів, 1998.

23. Історія України / Керівник авт. колективу Р.Д.Лях. – Донецьк, 1998.

24. Історія України: Курс лекцій / За ред. В.І.Ніколаєнка. – Харків, 2001.

25. Історія України: нове бачення. У 2 т. – К., 1996.

26. Історія України: нове бачення. Вид. 2-е, доповнене і перероблене / За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

27. Історія України / За ред. В.А.Смолія. – К., 1997.

28. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К., 1993.

29. Кормич Л.І., Багатицький В.В. Історія України від найдавніших часів і до 2000 року. – Харків, 2000.

30. Крип’якевич І. Історія України. – Львів, 1992.

31. Культура і побут населення України: Навч. посібник. – К., 1993.

32. Культурне відродження України: історія і сучасність. – Тернопіль, 1996.

33. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності – Львів, 1995.

34. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. – К., 1994.

35. Новітня історія України. 1900 – 2000: Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000.

36. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2-х т. – К., 1992.